Боты, вбросы, искажение реальности: как они влияют на украинцев и результаты выборов

2020.03.03 | 14:20

AMP logoAMP-версия

Боты, вбросы, искажение реальности: как они влияют на украинцев и результаты выборов

Боти, вкиди, спотворення реальності: як вони впливають на українців і результати виборів

Стаття доступна українською мовою
Статья доступна на русском языке

В XXI веке политики «взламывают» выборы прямо через соцсети. Пользователи Facebook и других площадок видят в новостной ленте публикации в поддержку одних кандидатов и лживые новости о других. Так приходили к власти политики в Мексике, Нигерии, Индии – эту точку зрения разделяют во многих мировых медиа.

В партнерском материале с компанией по аналитике больших данных Artellence MC.today разбирался, как работают подобные технологии в мире и используют ли их в Украине.

Чем занимаются политтехнологи

Человек из народа, «свой в доску» парень, внесистемный кандидат. Такой был образ у Владимира Зеленского, которого в прошлом году выбрали президентом Украины. За него отдали 30% голосов в первом туре и более 73% во втором. Спустя несколько месяцев партия Зеленского «Слуга народа» набрала 43% голосов на выборах в парламент.

Партию «Слуга народа» зарегистрировали в 2017 году, сразу после выхода второго сезона одноименного сериала. По мнению медиааналитика Галы Скляревской, второй и третий сезоны сериала были уже совершенно неприкрытой агитацией.

Это пример эффективной работы политтехнологов. Их задача – создать портрет человека, которого полюбят избиратели. Одним «зайдет» образ начитанного интеллектуала, другим – «парня из народа».

Раньше политтехнологи в основном заказывали соцопросы и выстраивали кампании на основе их результатов. От опросов они не отказались, но теперь у них есть инструмент с более высокой точностью – это аналитика больших данных, или же big data.

Как технологии помогают достучаться до избирателей

Владимир Лозовой

Владимир Лозовой

«Можно проанализировать все новости в интернет-медиа за год. Или поведение пользователей в соцсетях: какие посты они комментировали, лайкали и репостили», – рассказывает Владимир Лозовой, основатель украинской компании по аналитике больших данных Artellence. Это покажет, какие проблемы волнуют людей, как они реагируют на события, к кому прислушиваются.

Затем людей разбивают на группы. Обычно в одной группе люди одного пола, близкого возраста, с общими интересами, работают в близких сферах, бывают в одних и тех же местах, читают одинаковые СМИ, реагируют на одни и те же проблемы и так далее.

Для каждой группы политтехнологи придумывают посыл, который зацепит этих людей. И выбирают площадку для общения: Facebook, Instagram, телевизор или билборды. По словам Лозового, среди киевлян можно выделить примерно 50 групп. Из них политтехнологи выбирают несколько, которые подходят под целевую аудиторию кандидата, и показывают им нужную рекламу.

«Благодаря аналитике больших данных стало возможно показывать нужную рекламу именно той группе людей, на которую она точно подействует», – объясняет основатель Artellence.

Как работают черные политтехнологии

Использовать большие данные для анализа проблем избирателей и таргетированной рекламы — это законные, «белые» политтехнологии. Есть другой подход, когда политтехнологи искажают информацию и манипулируют людьми.

В 2012 году губернатор штата Мехико Энрике Пенья Ньето выиграл президентские выборы в Мексике. Более 700 тыс. фальшивых профилей в Facebook и Twitter агитировали за Ньето и распространяли лживые новости о его соперниках. Эта кампания обошлась будущему президенту в $600 тыс.

Фальшивые профили в соцсетях называют ботами. Это – классический пример использования «черных» политтехнологий: с помощью ботов команда Ньето смогла дезинформировать население и одержать победу.

По словам Лозового, они бывают двух типов: автоматизированные и управляемые людьми. В политике обычно используют вторых – они пишут осмысленные комментарии, имитируя реальных пользователей.

Боты комментируют новости в СМИ и посты лидеров мнений и решают несколько задач:

  • создают политикам негативный или позитивный имидж;
  • формируют повестку дня – активно комментируют и тем самым поднимают в ленте фальшивые или просто выгодные заказчику новости;
  • корректируют смысл правдивой новости.

Когда возле торгового центра Ocean Plaza в Киеве прорвало трубу, в Facebook начали «раскручивать» мнение, что во всем виноват мэр Виталий Кличко. Позже подключились противники – с тезисом, что мэр тут не причем. Это типичные дискуссии ботов.

По словам Лозового, в Украине больше всего ботов – в Facebook. Twitter в нашей стране не особо популярен, а в Instagram не принято обсуждать политику.

Как можно определять ботов

Технически невозможно вычислить, кто заказчик бота, подчеркивает основатель Artellence. Но аналитика больших данных позволяет предположить, что перед вами бот, если его поведение отличается от того, как себя ведут реальные пользователи.

В прошлом году в Artellence вместе с Vox Ukraine посчитали, сколько ботов в украинском сегменте Facebook. Для этого разработали алгоритм машинного обучения, который учитывал множество параметров поведения аккаунта в соцсети.

С его помощью вычислили такие характеристики ботов:

  • у них в 4 раза меньше друзей, чем у настоящих пользователей;
  • пишут комментарии в 15 раз быстрее, чем люди;
  • пишут под политическими постами в 4 раза чаще, чем люди;
  • только у 4% ботов есть хотя бы один чекин – отметка в каком-то географическом месте;
  • только у 50% ботов аватар с лицом, у остальных – с картинкой.

Затем в Artellence составили список из 332 популярных медиа, 26 личных страниц политиков и 36 страниц партий. Алгоритм проанализировал всех пользователей, которые оставили более 10 комментариев на политические темы на этих страницах, и для каждого рассчитал вероятность, похож ли этот профиль на бота. Если вероятность больше 95%, профиль решили считать ботом.

«Мы насчитали около 50 тыс. активных политических ботов в украинском Facebook. Оказалось, что именно боты пишут около трети всех комментариев на политические темы под новостями в СМИ», – рассказывает основатель Artellence.

Как работают информационные коконы

По словам Лозового, большинство политиков пользуются услугами ботов для своих предвыборных кампаний. Но самые продвинутые идут дальше — и создают вокруг своих избирателей информационные коконы, то есть искаженную картину реальности.

Это работает так. На одного человека начинают влиять сразу несколько «нужных» источников — боты, которые добавились к нему в друзья, проплаченные лидеры мнений и СМИ, которые разгоняют фальшивые новости. Люди начинают видеть их публикации у себя в ленте – и верить.

Анализ больших данных помогает усовершенствовать эту технологию — например, посчитать, сколько нужно ботов, чтобы «обработать» каждого конкретного человека. «Это неэтично, так как вводит избирателей в заблуждение. Но многие зарубежные политики именно так и выигрывают выборы», – объясняет Владимир Лозовой.

Роль информационного кокона может играть закрытая группа или чат в мессенджере. В прошлом году в Нигерии с помощью пропаганды в WhatsApp выборы выиграл действующий президент Мохаммаду Бухари. Молодежь этой страны привыкла узнавать новости из мессенджера и подписана на десятки групп, от профессиональных до религиозных. Власти подкупили владельцев популярных WhatsApp-каналов и распространяли там пропаганду и фальшивые новости. Как сказал один из нигерийцев, он не верит политикам, но не может представить, что текст в религиозной группе неправдивый.

Тот же фокус можно провернуть в Telegram или Viber.

Какие технологии уже используют в Украине

«Думаю, что черных политтехнологий избежать невозможно», – рассуждает основатель компании Artellence. По его словам, попытки манипулировать мнением избирателей были всегда. Раньше для этого использовали телевидение, сейчас – еще и соцсети. Потом может появиться какая-то другая площадка.

С помощью больших данных можно разработать механизмы по распространению фальшивых новостей. Но эта же технология позволяет создать инструмент для выявления ботов, инфококонов и даже настоящих лидеров мнений, которые за деньги публикуют недостоверную или предвзятую информацию.

Ярослав Ведмидь

Ярослав Ведмидь

«Анализ больших данных повышает эффективность и белых, и черных политтехнологий. Это – инструмент, и каждый сам решает, для каких целей его использовать», – подытоживает Владимир Лозовой.

По словам основателя рекламного агентства Postmen Ярослава Ведмидя, большинство украинских политиков работают с традиционными стратегами, которые пытаются найти одно ключевое сообщение для всех избирателей.

Кампании разворачиваются за 3-4 месяца до дня голосования, и времени нет ни на что, кроме «ковровой бомбардировки» избирателей своим креативом. «Цифровые стратегии украинских политиков – это попытка показать свой ролик всем пользователям той или иной платформы. Для этого все методы хороши: реклама, боты, вирусное распространение», – отмечает Ярослав Ведмидь.

По его мнению, у украинских политтехнологов еще слишком мало знаний, чтобы использовать даже «белые» цифровые инструменты – например, разбить избирателей на группы и подготовить индивидуальные рекламные кампании.

«Но интерес к этой области возрастает. Скорее всего, на следующих выборах мы увидим новые стратегии продвижения кандидатов», – отмечает Ведмидь.

У XXI столітті політики «зламують» вибори просто через соцмережі. Користувачі Facebook та інших майданчиків бачать у новинній стрічці публікації на підтримку одних кандидатів і брехливі новини про інших. Так приходили до влади політики в Мексиці, Нігерії, Індії – цю точку зору розділяють у багатьох світових медіа.

У партнерському матеріалі з компанією з аналітики великих даних Artellence MC.today з’ясовував, як працюють подібні технології у світі та чи використовують їх в Україні.

Чим займаються політтехнологи

Людина з народу, свій в дошку хлопець, позасистемний кандидат. Такий був образ у Володимира Зеленського, котрого минулого року обрали президентом України. За нього віддали 30 % голосів у першому турі й понад 73 % у другому. Через декілька місяців партія Зеленського «Слуга народу» набрала 43 % голосів на виборах до парламенту.

Партію «Слуга народу» зареєстрували в 2017 році, одразу після виходу другого сезону однойменного серіалу. На думку медіааналітикині Гали Скляревської, другий і третій сезони серіалу були вже абсолютно неприхованою агітацією.

Це приклад ефективної роботи політтехнологів. Їхня задача – створити портрет людини, котру полюблять виборці. Одним сподобається образ начитаного інтелектуала, іншим – хлопця з народу.

Як технології допомагають достукатися до виборців 

Раніше політтехнологи здебільшого замовляли соцопитування та вибудовували кампанії на основі їхніх результатів. Від опитувань вони не відмовилися, але тепер вони мають інструмент із більш високою точністю – це аналітика великих даних, або big data.

Владимир Лозовой

Володимир Лозовий

«Можна проаналізувати всі новини в інтернет-медіа за рік. Або поведінку користувачів у соцмережах: які публікації вони коментували, лайкали та поширювали», – розповідає Володимир Лозовий, засновник української компанії з аналітики великих даних Artellence. Це покаже, які проблеми турбують людей, як вони реагують на події, до кого дослухаються.

Потім людей розбивають на групи. Зазвичай в одній групі люди однієї статі, приблизно одного віку, зі спільними інтересами, працюють у близьких сферах, бувають в одних і тих самих місцях, читають однакові ЗМІ, реагують на одні й ті ж самі проблеми тощо.

Для кожної групи політтехнологи вигадують посилання, що зачепить цих людей. І вибирають майданчик для спілкування: Facebook, Instagram, телебачення або білборди. За словами Лозового, серед киян можна виокремити приблизно 50 груп. Із них політтехнологи вибирають кілька, що підходять під цільову аудиторію кандидата, і показують їм потрібну рекламу.

«Завдяки аналітиці великих даних стало можливо показувати потрібну рекламу саме тій групі людей, на котру вона точно подіє», – пояснює засновник Artellence.

Як працюють «чорні» політтехнології

Використовувати великі дані для аналізу проблем виборців і таргетованої реклами — це законні, «білі» політтехнології. Є інший підхід, коли політтехнологи спотворюють інформацію та маніпулюють людьми.

У 2012 році губернатор штату Мехіко Енріке Пенья Ньєто виграв президентські вибори в Мексиці. Понад 700 тис. фальшивих профілів у Facebook і Twitter агітували за Ньєто й поширювали брехливі новини про його суперників. Ця компанія обійшлася майбутньому президенту в $600 тис.

Фальшиві профілі в соцмережах називають ботами. Це класичний приклад використання «чорних» політтехнологій: за допомогою ботів команда Ньєто змогла дезінформувати населення й перемогти.

За словами Лозового, вони бувають двох типів: автоматизовані й керовані людьми. У політиці зазвичай використовують других – вони пишуть осмислені коментарі, імітуючи реальних користувачів.

Боти коментують новини в ЗМІ та публікації лідерів думок і вирішують кілька задач:

  • створюють політикам негативний або позитивний імідж;
  • формують порядок денний – активно коментують і тим самим підіймають у стрічці фальшиві або просто вигідні замовнику новини;
  • виправляють сенс правдивої новини.

Коли біля торговельного центру Ocean Plaza в Києві прорвало трубу, у Facebook почали «розкручувати» думку, що у всьому винний мер Віталій Кличко. Пізніше долучилися супротивники – із тезою, що мер тут ні при чому. Це типові дискусії ботів.

За словами Лозового, в Україні найбільше ботів у Facebook. Twitter у нашій країні не особливо популярний, а в Instagram не прийнято обговорювати політику.

Як можна визначати ботів

Технічно неможливо з’ясувати, хто замовник бота, підкреслює засновник Artellence. Проте аналітика великих даних дозволяє припустити, що перед вами бот, якщо його поведінка відрізняється від того, як поводяться реальні користувачі.

Минулого року в Artellence разом іх Vox Ukraine порахували, скільки ботів в українському сегменті Facebook. Для цього розробили алгоритм машинного навчання, що зважав на безліч параметрів поведінки акаунту в соцмережі.

За його допомогою виокремили такі характеристики ботів:

  • у них у чотири рази менше друзів, ніж у справжніх користувачів;
  • пишуть коментарі в 15 раз швидше, ніж люди;
  • пишуть під політичними публікаціями в чотири рази частіше, ніж люди;
  • тільки у 4 % ботів є хоча б один чекін – відмітка в якомусь географічному місці;
  • тільки у 50 % ботів аватар з обличчям, в інших – із картинкою.

Потім в Artellence склали список із 332 популярних медіа, 26 особистих сторінок політиків і 36 сторінок партій. Алгоритм проаналізував усіх користувачів, котрі залишили понад десять коментарів на політичні теми на цих сторінках, і для кожного вирахував імовірність, чи схожий цей профіль на бота. Якщо ймовірність більша за 95 %, профіль вирішили вважати ботом.

«Ми нарахували близько 50 тис. активних політичних ботів в українському Facebook. Виявилося, що саме боти пишуть близько третини всіх коментарів на політичні теми під новинами в ЗМІ», – розповідає засновник Artellence.

Як працюють інформаційні кокони

За словами Лозового, більшість політиків користуються послугами ботів для своїх передвиборних кампаній. Але найпросунутіші йдуть далі – і створюють навколо своїх виборців інформаційні кокони, тобто спотворену картину реальності.

Це працює так. На одну людину починають впливати одразу декілька «потрібних» джерел — боти, що додалися до неї в друзі, проплачені лідери думок і ЗМІ, що розганяють фальшиві новини. Люди починають бачити їхні публікації в себе у стрічці — і вірити.

Аналіз великих даних допомагає вдосконалити цю технологію — наприклад, порахувати, скільки потрібно ботів, щоб «обробити» кожну конкретну людину. «Це неетично, оскільки вводить виборців в оману. Але багато іноземних політиків саме так і виграють вибори», – пояснює Володимир Лозовий.

Роль інформаційного кокону може грати закрита група або чат у месенджері. Минулого року в Нігерії за допомогою пропаганди у WhatsApp вибори виграв чинний президент Мохаммаду Бухарі. Молодь цієї країни звикла дізнаватися новини з месенджеру й підписана на десятки груп, від професійних до релігіозних. Влада підкупила власників популярних WhatsApp-каналів і поширювала там пропаганду та фальшиві новини. Як сказав один із нігерійців, він не вірить політикам, але не може уявити, що текст у релігійній групі неправдивий.

Той самий фокус можна зробити в Telegram або Viber.

Які технології вже використовують в Україні

«Думаю, що “чорних” політтехнологій уникнути неможливо», – розмірковує засновник компанії Artellence. За його словами, спроби маніпулювати думкою виборців були завжди. Раніше для цього використовували телебачення, тепер — ще й соцмережі. Потім може з’явитися якийсь інший майданчик.

За допомогою великих даних можна розробити механізми з поширення фальшивих новин. Але ця ж сама технологія дозволяє створити інструмент із виявлення ботів, інфококонів і навіть справжніх лідерів думок, які за гроші публікують недостовірну або упереджену інформацію.

Ярослав Ведмидь

Ярослав Ведмідь

«Аналіз великих даних підвищує ефективність і “білих”, і “чорних” політтехнологій. Це інструмент, і кожний сам вирішує, з якою метою його використовувати», – підбиває підсумок Володимир Лозовий.

За словами засновника рекламного агентства Postmen Ярослава Ведмідя, більшість українських політиків працюють із традиційними стратегами, котрі намагаються знайти одне ключове повідомлення для всіх виборців.

Компанія розгортається за три-чотири місяці до дня голосування, і часу немає ні на що, окрім «килимового бомбардування» виборців своїм креативом. «Цифрові стратегії українських політиків – це спроба показати свій ролик усім користувачам тієї чи іншої платформи. Для цього підходять усі методи: реклама, боти, вірусне поширення», – зазначає Ярослав Ведмідь.

На його думку, українські політтехнологи мають ще дуже мало знань, щоб використовувати навіть «білі» цифрові інструменти – наприклад, розбити виборців на групи й підготувати індивідуальні рекламні кампанії.

«Однак інтерес у цій царині зростає. Скоріш за все, на наступних виборах ми побачимо нові стратегії просування кандидатів», – відзначає Ведмідь.

Источник: mc.today

Оцените материал
(0 голосов)

Другие новости категории

Оставить комментарий