Квартира с бассейном стоит как однушка в Киеве. Как я живу в Дубае и управляю бизнесом на «удаленке». История Нади Двойнос, Quadrate 28

Стаття доступна українською мовою
Статья доступна на русском языке

Надежда Двойнос – соосновательница и управляющий партнер Quadrate 28. Компания по запросу формирует для заказчика отдел из своих специалистов. Они разрабатывают и запускают стратегии маркетинга и продаж, создают брендинг для бизнеса и консультируют по вопросам управления.

Когда в конце 2018 года Надежда переехала в Дубай, она рисовала себе будущее так: поездки в Киев раз в три месяца, бизнес вместе с партнерами и новые перспективы. Но спустя девять месяцев ее партнер резко вышла из бизнеса, а еще через полгода Надя узнала, что беременна. Вишенкой на торте стал локдаун и закрытые границы.

В партнерском материале с Huawei Надежда Двойнос рассказала MC.today, почему переехала в Дубай, сколько стоит жизнь в Эмиратах и что помогло удержать компанию на плаву, когда все вокруг шло не по плану.

Почему я переехала в Дубай

В 2019 году я пришла на бизнес-встречу в офис клиента в Дубае. 143-й этаж, выше только смотровая площадка. Смотрю в окно, а там – облака, и под этим белым «морем» даже не видно Дубай. Так красиво, что захватывает дух!

О переезде в Дубай я задумалась в 2018 году, когда мы с моим партнером по бизнесу Валерией Ионан решили выходить на международный рынок. К тому времени наше агентство Quadrate 28 Corp работало четыре года, на счету были проекты почти для 200 клиентов. Среди крупных заказчиков – «Киевстар», «Новая Почта», Multiplex, Manorm, Meest China и другие.

Мы хотели официально работать с иностранными клиентами, поэтому решили  зарегистрировать бизнес за рубежом. Рассмотрели четыре варианта: Эмираты, Великобританию, Эстонию и Чехию.

Остановиться решили на крупнейшем городе Эмиратов Дубае – там действует одна из лучших свободных экономических зон. Вот какие у нее преимущества:

  • Эта зона уже шестой год подряд становится лучшей в мире по версии журнала Financial Times fDi Magazine.
  • Благодаря регистрации в свободной зоне не нужно заводить местного партнера и отдавать ему 51% компании, как, например, в Чехии.
  • Мы платим только 5% НДС, если клиент работает на территории ОАЭ. Если же он продвигается на рынках вне страны, платить налог не нужно.
  • Рынок Дубая казался нам перспективным. И вообще, Эмираты стремятся стать самой технологически развитой страной в мире.

Кроме того, какое-то время в Эмиратах уже жил мой муж. Поэтому я бы все равно проводила там часть времени. 

Мы зарегистрировали компанию и получили лицензию в Дубае через полгода – в августе 2018-го. И у меня началась новая жизнь.

Сколько стоит жизнь в Дубае

Мои траты в Эмиратах остались примерно на том же уровне, что и в Киеве.

В Дубае мы снимаем квартиру. Здесь это норма – люди покупают жилье в основном для инвестиций или чтобы перераспределить капитал. Дело в том, что гражданство Эмиратов есть только у 10% жителей страны – местных. Приезжим выдают вид на жительство. Думаю, это правильно – нет смысла тратить огромные деньги на квартиру, если тебя могут легко депортировать. 

Цены разные. Можно снять квартиру в 15 минутах езды от центра за $500. В доме будет бассейн и тренажерный зал, но в квартире вы вряд ли увидите мебель.

Мои знакомые арендуют квартиру-студию в престижном районе Дубай-Марина за $1 тыс. Из окон видны яхты, море. А в Киеве цены на однокомнатные квартиры в новострое в районе бульвара Дружбы Народов стартуют от $1,3–1,5 тыс. Невозможно сравнивать эти два места.

Есть варианты для состоятельных людей. В интернете я видела квартиру за $16,7 тыс. в месяц – центр Дубая, четыре спальни, пять ванных комнат, панорамные окна.

Цены на еду в заведениях выше раза в три. Если в киевском ресторане ужин на двоих может стоить $50, то в заведении такого же класса в Дубае – $150–300. Но есть и более демократичные варианты, например, ливанская кухня – вдвоем можно поужинать за $80. За эти деньги каждый сможет съесть салат, хумус, основное блюдо, выпить воды и марокканского чая. Мы не особо любим рестораны и клубы, поэтому не тратим на такие развлечения много. Мне больше по душе кататься на серфе – цены на него в Дубае такие же, как в Киеве.

Помимо серфа я много гуляю: стараюсь каждый день пройти 10 тыс. шагов. В Дубае это бесплатное развлечение – гуляешь и видишь небоскребы и здания причудливых форм: Бурдж-Халифа, башня Кайан и другие. Меня завораживает архитектура Дубая и смелость его жителей. Кажется, у них нет границ в головах: намывают острова и создают на них все с приставкой «‎самое».

Во время ходьбы слушаю музыку в наушниках. Никогда не делаю звук на максимум – мне нужно контролировать, что происходит вокруг.

Недавно у меня появились HUAWEI FreeBuds 4i, и в этом плане они мне очень подходят. В режиме «прозрачности» наушники дают чистое звучание, но я слышу, что происходит вокруг, хоть и не так интенсивно. Еще один плюс – наушники не выпадают из уха. Раньше для меня это было проблемой.

В магазинах в Дубае в целом дороже все, кроме некоторых экзотических в нашем понимании фруктов: молоко – на 20%, яйца – на 30%, овсянка – в два-три раза.

Интересно, что купить здесь можно любые продукты: гречку, творожки, печенье для тирамису, самое разное мясо, рыбу, морепродукты.

Из обязательных трат в Дубае – медицинская страховка. Самые бюджетные пакеты стоят от $800 в год – в них входит бесплатная скорая помощь, а порой и один общий медосмотр в год.

Это «‎моя» страна

Здесь уже в девять утра в июне за окном +40 – я привыкала к такому климату почти два месяца. Стала гораздо позже ложиться спать. В Дубае считается нормальным поехать на ужин после 22:00, отдыхать далеко за полночь. А некоторые даже любят начинать рабочий день позже 10 утра.

Меня поразило, как в Дубае заботятся о жителях. На остановках, в вагонах метро, в наземных переходах работают кондиционеры. Барьеров нет: с коляской можно зайти в любое помещение.

Здесь практически не бывает пробок – разве что тянучки из-за дождя или аварии. По городу ходят метро и трамваи. В метро есть три вида вагонов. Первый – для женщин и детей. Второй и третий – смешанные, они делятся на два уровня: серебряный и золотой. В последнем кожаные сиденья, большие подлокотники и больше места для ног. Интересно, что женщина может проехать в любом вагоне вместе с парнем или мужем, а мужчина в женском – нет.

В Дубае нельзя откровенно проявлять свою сексуальность на людях, целоваться. Я не вижу в этих правилах ничего сверхъестественного. Люди просто приличнее ведут себя в обществе. А все, что происходит за закрытой дверью, никого не волнует.

В Дубае ты точно знаешь, что твои дети не будут употреблять наркотики в школе или пить алкоголь на улицах. В тюрьму сажают даже за употребление наркотиков, не то что хранение или распространение. Алкоголь свободно продают только туристам, а резидентам страны – по лицензии. Она стоит около $100 и действует год.

Еще одна особенность – в Дубае не чувствуешь себя эмигрантом, на которого смотрят косо. Здесь много приезжих. Все говорят на английском со своим акцентом и одеваются как хотят: есть и короткие юбки, и глубокое декольте, и вырезы на спинах. То, что все женщины в Дубае обязаны ходить в хиджабе, – это миф.

Как взять себя в руки, когда все идет не по плану

После моего отъезда в Дубай я каждый месяц на неделю прилетала в Киев, а Лера все время оставалась в офисе. В таком формате мы жили около девяти месяцев.

В сентябре 2019-го Лера покинула бизнес – ушла работать замминистра в Министерство цифровой трансформации, а я снова улетела в Дубай. Мне на расстоянии пришлось взять все управление на себя – новую роль и формат «онлайн + офлайн» я успешно освоила.

Казалось, все стабилизировалось, пока в конце 2019 года я не узнала, что беременна. А еще спустя пару месяцев начался карантин. Я не понимала, как полностью перевести в онлайн бизнес, который строится на коммуникациях.

Потом стала бояться, что придется сокращать сотрудников. Переживала, сможем ли мы потянуть прежние затраты. Переварив все это, решила, что буду пахать по-максимуму столько, сколько получится.

Для этого восстановила свой личный ресурс через йогу, медитацию, организовала себе комфортное рабочее место и начала действовать.

Как вести бизнес из другой страны

2020-й стал для агентства годом больших перемен – я полностью переформатировала бизнес. В начале 2019-го нас было 80 человек, сейчас – 15. Мы отказались от многих проектов, расстались с двумя партнерами. Поэтому потеряли в обороте, но не в прибыли.

За эти полтора года мы вывели несколько принципов, которые помогут наладить работу, если вы руководите компанией из другой страны или онлайн:

  • Общайтесь неформально через интернет. Мы по пятницам пили кофе в Zoom.
  • Организовывайте спортивные, творческие и другие онлайн-мероприятия. Мы вместе делали зарядку в Zoom.
  • Проводите рабочие онлайн-собрания несколько раз в неделю. С руководителями направлений нужно общаться каждый день. Я ежедневно трачу на это два-три часа. Онлайн-встречи всегда провожу в наушниках – разговариваю в них, даже если нахожусь дома одна. HUAWEI FreeBuds 4i могут подавлять окружающий шум – это важно, когда нужно сконцентрироваться на задаче и не отвлекаться. Меня удивило, как долго HUAWEI FreeBuds 4i держат заряд. За неделю я провела порядка десяти звонков, но зарядила наушники только один раз.

Когда я забеременела, наняла операционного директора – Оксану Витвицкую. Я понимала, что мне нужен человек, который подстрахует в случае необходимости. С рождением ребенка делегировала ей всю операционку, которая касается клиентских проектов. Я вовлекаюсь только в финансовое управление и решаю конфликтные ситуации с клиентами. 

Помню один случай, когда собственник интернет-магазина заказал у нас маркетинговую стратегию. Команда готовила ее три месяца, а когда пришло время принимать работу, появился второй партнер и сказал, что по одному из рынков решение принимает он. Мы пошли на уступки и переделали стратегию. Но в итоге они отказались нам платить, потому что решили не работать друг с другом. Мы не ушли в минус, поскольку они вносили предоплату, но осадок остался.

Мои выводы из этого урока – брать 80% предоплаты, принимать не более трех правок в проект и фильтровать клиентов до подписания договора.

 

Мое рабочее место там, где можно поставить ноутбук

В Дубае я работаю 4–6 часов – в это время ребенком занимается няня. В основном работаю дома – в офис выезжаю, когда есть встречи с партнерами или клиентами.

Мне не нужно особенное место – я погружаюсь в проект, как только открываю ноутбук. Мой следующий уровень – работа со смартфона. Сейчас осваиваю этот этап, тестирую разные программы: заметки я веду в OneNote, задачи планирую в Worksection и Things, а почтой управляю с помощью Spark. Я переживала, что подключить наушники HUAWEI к iPhone будет сложно. Но все прошло легко – я быстро разобралась с управлением. 

По вечерам, когда ребенок засыпает, посвящаю время самообразованию. Обожаю смотреть интервью и блоги о блокчейне и криптовалюте, слушать подкасты: мой любимый – 20 minute VC. Иногда беру образовательные курсы. Наушники здесь незаменимы. Я осваиваю новое и при этом слышу, не проснулся ли ребенок.

Идеальный формат работы для себя я нашла – это микс: чередовать «удаленку» с работой в офисе.

Хотелось бы также чередовать Киев и Дубай. Каждый день в Киев летает по три-четыре рейса, билеты можно взять без проблем. Перелет занимает шесть часов, так что жить здесь – все равно что съездить во Львов или любой другой украинский город. Но из-за занятости и маленького ребенка слетать домой пока не получается – в Украине я не была уже полтора года.

За это время сильно соскучилась по близким – моя семья, друзья, команда живут в Киеве. Этот город – душа. Очень надеюсь, что в июле смогу прилететь и увидеть и близких, и Киев.

Фото из личного Instagram-аккаунта Нади Иллюстратор: Катерина Цибере

Надія Двойнос – співзасновниця і керівна партнерка Quadrate 28. Компанія за запитом формує для замовника відділ зі своїх фахівців. Вони розробляють і запускають стратегії маркетингу і продажів, створюють брендинг для бізнесу і надають консультації з питань управління.

Коли наприкінці 2018 року Надія переїхала в Дубай, вона малювала собі майбутнє так: поїздки в Київ раз на три місяці, бізнес разом з партнерами та нові перспективи. Але за дев’ять місяців її партнерка різко вийшла з бізнесу, а ще за пів року Надя дізналася, що вагітна. Вишенькою на торті став локдаун і закриті кордони.

У партнерському матеріалі з Huawei Надія Двойнос розповіла MC.today, чому переїхала в Дубай, скільки коштує життя в Еміратах і що допомогло утримати компанію на плаву, коли все навколо йшло не за планом.

Чому я переїхала в Дубай

2019 року я прийшла на бізнес-зустріч в офіс клієнта в Дубаї. 143-й поверх, вище тільки оглядовий майданчик. Дивлюся у вікно, а там – хмари, і під цим білим «морем» навіть не видно Дубай. Так гарно, що захоплює дух!

Про переїзд у Дубай я замислилася 2018 року, коли ми з моїм партнером по бізнесу Валерією Іонан вирішили виходити на міжнародний ринок. На той час наше агентство Quadrate 28 Corp працювало чотири роки, на рахунку були проєкти майже для 200 клієнтів. Серед великих замовників – «Київстар», «Нова Пошта», Multiplex, Manorm, Meest China тощо.

Ми хотіли офіційно працювати з іноземними клієнтами, тому вирішили зареєструвати бізнес за кордоном. Розглянули чотири варіанти: Емірати, Велику Британію, Естонію та Чехію.

Зупинитися вирішили на найбільшому місті Еміратів Дубаї – там діє одна з найкращих вільних економічних зон. Ось які в неї переваги:

  • Ця зона вже шостий рік поспіль стає кращою у світі за версією журналу Financial Times fDi Magazine;
  • Завдяки реєстрації у вільній зоні не потрібно заводити місцевого партнера і віддавати йому 51% компанії, як, наприклад, у Чехії.
  • Ми платимо тільки 5% ПДВ, якщо клієнт працює на території ОАЕ. Якщо ж він просувається на ринках поза країною, платити податок не потрібно.
  • Ринок Дубая здавався нам перспективним. І взагалі, Емірати прагнуть стати найбільш технологічно розвиненою країною у світі.

Крім того, якийсь час в Еміратах уже жив мій чоловік. Тому я б усе одно проводила там частину часу. 

Ми зареєстрували компанію і отримали ліцензію в Дубаї через пів року – у серпні 2018-го. І в мене почалося нове життя.

Скільки коштує життя в Дубаї

Мої витрати в Еміратах залишилися приблизно на тому ж рівні, що і в Києві.

У Дубай ми знімаємо квартиру. Тут це норма – люди купують житло в основному для інвестицій або щоб перерозподілити капітал. Справа в тому, що громадянство Еміратів є тільки в 10% жителів країни – місцевих. Приїжджим видають дозвіл на проживання. Думаю, це правильно – немає сенсу витрачати величезні гроші на квартиру, якщо тебе можуть легко депортувати. 

Ціни різні. Можна зняти квартиру в 15 хвилинах їзди від центру за $500. У будинку буде басейн і тренажерний зал, але в квартирі ви навряд чи побачите меблі.

Мої знайомі орендують квартиру-студію в престижному районі Дубай-Марина за $1 тис. З вікон видно яхти, море. А в Києві ціни на однокімнатні квартири в новобудові в районі бульвару Дружби Народів стартують від $1,3–1,5 тис. Неможливо порівнювати ці два місця.

Є варіанти для заможних людей. В інтернеті я бачила квартиру за $16,7 тис. на місяць – центр Дубая, чотири спальні, п’ять ванних кімнат, панорамні вікна.

Ціни на їжу в закладах вищі рази у три. Якщо в київському ресторані вечеря на двох може коштувати $50, то в закладі такого ж класу в Дубаї – $150–300. Але є і демократичніші варіанти, наприклад, ліванська кухня – удвох можна повечеряти за $80. За ці гроші кожен зможе з’їсти салат, хумус, основну страву, випити води та марокканського чаю. Ми не особливо любимо ресторани і клуби, тому не витрачаємо на такі розваги багато. Мені більше до душі кататися на серфі – ціни на нього в Дубаї такі самі, як у Києві.

Крім серфа я багато гуляю: намагаюся щодня пройти 10 тис. кроків. У Дубаї це безкоштовна розвага – гуляєш і бачиш хмарочоси та будівлі химерних форм: Бурдж-Халіфа, вежа Кайан та інші. Мене заворожує архітектура Дубая і сміливість його жителів. Здається, в них немає кордонів у головах: намивають острови і створюють на них усе із префіксом «най».

Під час ходьби слухаю музику в навушниках. Ніколи не роблю звук на максимум – мені потрібно контролювати, що відбувається навколо.

Нещодавно в мене з’явилися HUAWEI FreeBuds 4i, і в цьому плані вони мені дуже підходять. У режимі «прозорості» навушники дають чисте звучання, але я чую, що відбувається навколо, хоч і не так інтенсивно. Ще один плюс – навушники не випадають з вуха. Раніше для мене це було проблемою.

У магазинах в Дубаї в цілому дорожче все, крім деяких екзотичних в нашому розумінні фруктів: молоко – на 20%, яйця – на 30%, вівсянка – у два-три рази.

Цікаво, що купити тут можна будь-які продукти: гречку, сирки, печиво для тирамісу, найрізноманітніше м’ясо, рибу, морепродукти.

З обов’язкових витрат у Дубаї – медична страховка. Бюджетні пакети коштують від $800 на рік – у них входить безкоштовна швидка допомога, а часом і один загальний медогляд на рік.

Це «моя» країна

Тут уже о дев’ятій ранку в червні за вікном +40 – я звикала до такого клімату майже два місяці. Стала набагато пізніше лягати спати. У Дубаї вважається нормальним поїхати на вечерю після 22:00, відпочивати далеко за північ. А деякі навіть люблять починати робочий день пізніше 10-ї ранку.

Мене вразило, як у Дубаї піклуються про жителів. На зупинках, у вагонах метро, в наземних переходах працюють кондиціонери. Бар'єрів немає: з коляскою можна зайти в будь-яке приміщення.

Тут практично не буває заторів – хіба що тягнучки через дощ або аварії. По місту ходять метро і трамваї. У метро є три види вагонів. Перший – для жінок і дітей. Другий і третій – змішані, вони діляться на два рівні: срібний і золотий. В останньому шкіряні сидіння, великі підлокітники і більше місця для ніг. Цікаво, що жінка може проїхати в будь-якому вагоні разом із хлопцем або чоловіком, а чоловік в жіночому – ні.

У Дубаї неможна відверто проявляти свою сексуальність на людях, цілуватися. Я не бачу в цих правилах нічого надприродного. Люди просто пристойніше поводяться в суспільстві. А все, що відбувається за зачиненими дверима, нікого не хвилює.

У Дубаї ти точно знаєш, що твої діти не будуть вживати наркотики у школі або пити алкоголь на вулицях. У в’язницю садять навіть за вживання наркотиків, не те що зберігання або розповсюдження. Алкоголь вільно продають тільки туристам, а резидентам країни – за ліцензією. Вона коштує приблизно $100 і діє рік.

Ще одна особливість – у Дубаї не відчуваєш себе емігрантом, на якого дивляться косо. Тут багато приїжджих. Усі говорять англійською зі своїм акцентом і одягаються як хочуть: є і короткі спідниці, і глибоке декольте, і вирізи на спинах. Те, що всі жінки в Дубаї зобов’язані ходити в хіджабі, – це міф.

Як взяти себе в руки, коли все йде не за планом

Після мого від’їзду в Дубай я щомісяця на тиждень прилітала в Києв, а Лєра весь час залишалася в офісі. У такому форматі ми жили приблизно дев’ять місяців.

У вересні 2019-го Лєра покинула бізнес – пішла працювати заступницею міністра в Міністерство цифрової трансформації, а я знову полетіла в Дубай. Мені на відстані довелося взяти все управління на себе – нову роль і формат «онлайн + офлайн» я успішно освоїла.

Здавалося, усе стабілізувалося, поки наприкінці 2019 року я не дізналася, що вагітна. А ще за пару місяців почався карантин. Я не розуміла, як повністю перевести в онлайн бізнес, який будується на комунікаціях.

Потім стала боятися, що доведеться скорочувати співробітників. Переживала, чи зможемо ми потягнути колишні витрати. Переваривши все це, вирішила, що працюватиму по-максимуму стільки, скільки вийде.

Для цього відновила свій особистий ресурс через йогу, медитацію, організувала собі комфортне робоче місце і почала діяти.

Як вести бізнес з іншої країни

2020 рік став для агентства роком великих змін – я повністю переформатувала бізнес. На початку 2019-го нас було 80 осіб, зараз – 15. Ми відмовилися від багатьох проєктів, попрощалися із двома партнерами. Тому втратили в обороті, але не в прибутку.

За ці півтора року ми вивели кілька принципів, які допоможуть налагодити роботу, якщо ви керуєте компанією з іншої країни або онлайн:

  • Спілкуйтеся неформально через інтернет. Ми щоп’ятниці пили каву в Zoom.
  • Організовуйте спортивні, творчі й інші онлайн-заходи. Ми разом робили зарядку в Zoom.
  • Проводьте робочі онлайн-збори кілька разів на тиждень. З керівниками напрямів потрібно спілкуватися кожного дня. Я щодня витрачаю на це дві-три години. Онлайн-зустрічі завжди проводжу в навушниках – розмовляю в них, навіть якщо перебуваю вдома одна. HUAWEI FreeBuds 4i можуть пригнічувати навколишній шум – це важливо, коли потрібно сконцентруватися на задачі і не відволікатися. Мене здивувало, як довго HUAWEI FreeBuds 4i тримають заряд. За тиждень я провела приблизно десять дзвінків, але зарядила навушники тільки один раз.

Коли я завагітніла, найняла операційного директора – Оксану Вітвіцьку. Я розуміла, що мені потрібна людина, яка підстрахує в разі потреби. З народженням дитини делегувала їй усю операційну систему, яка стосується клієнтських проєктів. Я залучаюся тільки у фінансове управління і вирішую конфліктні ситуації із клієнтами. 

Пам’ятаю один випадок, коли власник інтернет-магазину замовив у нас маркетингову стратегію. Команда готувала її три місяці, а коли прийшов час приймати роботу, з’явився другий партнер і сказав, що щодо одного з ринків рішення приймає він. Ми пішли на поступки і переробили стратегію. Але в підсумку вони відмовилися нам платити, тому що вирішили не працювати один з одним. Ми не пішли в мінус, оскільки вони вносили передоплату, але осад залишився.

Мої висновки із цього уроку – брати 80% передоплати, приймати не більше трьох правок у проєкт і фільтрувати клієнтів до підписання договору.

 

Моє робоче місце там, де можна поставити ноутбук

У Дубаї я працюю 4–6 годин – у цей час дитиною займається няня. В основному працюю вдома – в офіс виїжджаю, коли є зустрічі з партнерами або клієнтами.

Мені не потрібно особливе місце – я поринаю у проєкт, як тільки відкриваю ноутбук. Мій наступний рівень – робота зі смартфону. Зараз освоюю цей етап, тестую різні програми: нотатки я веду в OneNote, завдання планую у Worksection і Things, а поштою керую з допомогою Spark. Я переживала, що підімкнути навушники HUAWEI до iPhone буде складно. Але все пройшло легко – я швидко розібралася з управлінням. 

Вечорами, коли дитина засинає, присвячую час самоосвіті. Обожнюю дивитися інтерв’ю і блоги про блокчейн і криптовалюту, слухати подкасти: мій улюблений – 20 minute VC. Іноді беру освітні курси. Навушники тут незамінні. Я освоюю нове і при цьому чую, чи не прокинулася дитина.

Ідеальний формат роботи для себе я знайшла – це мікс: чергувати «дистанційку» з роботою в офісі.

Хотілося б також чергувати Київ і Дубай. Щодня в Києв літає по три-чотири рейси, квитки можна взяти без проблем. Переліт триває шість годин, тож жити тут – усе одно що з’їздити у Львів чи будь-яке інше українське місто. Але через зайнятість і маленьку дитину злітати додому поки не виходить – в Україні я не була вже півтора року.

За цей час сильно скучила за своїми – моя сім’я, друзі, команда живуть у Києві. Це місто – душа. Маю велику надію, що в липні зможу прилетіти і побачити і близьких, і Київ.

Світлини з особистого Instagram-акаунту Наді Ілюстраторка: Катерина Цибере

Опубликовано в Специальные темы
2021.07.21 17:20