Леди «Ю» нынче не та: за что бог наказал Зеленского таким пресс-секретарем?

Блоги
Блоги

Юлию Мендель, как известно, "скачали" из интернета. В том смысле, что на должность пресс-секретаря Зеленского был объявлен конкурс на Фейсбуке, и юзеры последнего направили свои резюме на указанную почту.

В стране победивший диджитализации "видеокартинку" с президентом Зеленским приходится рассматривать, повернув голову на 90 градусов. Доблестная пресс-служба главы державы залила "видосик" из Давоса, не выключив фиксацию поворота движения. В результате вся страна, все оставшиеся в наличии 37 млн граждан, подсчитанные Кабмином, смотрят на своего лидера, перевернутого с ног на голову (ну, почти). В который раз пресс-секретарь президента откровенно подставляет своего шефа, позоря его перед всей страной.

В сети шутят, мол, Юлия Мендель – "нетрадиционной пространственной ориентации". Юлии, наверное, тоже смешно. Во всяком случае давосская "картинка" на ФБ Мендель осталась без перемен – как повесили, так и висит. "Сколько ей платит Порох за вот это вот все?" – вопрошает известная блогерша из Одессы. Это нам не известно. Возможно, "человек по профессии мендель" (еще одна шутка из сети) трудится исключительно на одном голом, пардон, энтузиазме. А каков энтузиазм – таков и труд.

Юлию Мендель, как известно, "скачали" из интернета. В том смысле, что на должность пресс-секретаря Зеленского был объявлен конкурс на Фейсбуке, и юзеры последнего направили свои резюме на указанную почту. Желающих занять вакансию, согласно легенде, было три тысячи. Юлия обошла остальных 2999 и вырвалась в лидеры. Помогло знание английского и "засвеченность" в англоязычных же медиа. Опять-таки, по легенде. Как на самом деле произошло назначение – история умалчивает. Не иначе как вмешался мстительный "Порох", ведь зашквары Мендель начались буквально с первых дней.

В сентябре-октябре 2019-го Юлия трижды бросала отважное тело на амбразуру битв с журналистами. Не допускала акул пера к прямому контакту с "первым". Сначала – Кристофера Миллера, затем – Сергея Андрушко, а на закуску – Юлию Забелину.

А в Японии, где Зеленский пребывал с визитом, делала прессе какие-то странные пасы во время его интервью. Говорят, японцы даже написали по этому поводу хокку: "Ветер на склонах Фудзи. Снег согнул бамбук. Машет руками Мендель".

Поработав мельницей, Юлия вернулась к своим прямым обязанностям. Пресс-секретарским. Сообщая об интервью Зеленского тем же японцам, Мендель употребила российскую транслитерацию названия столицы Украины – написала Kiev вместо Kyiv. Вышло некрасиво и неполиткорректно, но не настолько, как тогда, когда Юлия опубликовала фото моста в Станице Луганской с флагами "ЛНР".

Вообще, путаница – это любимая Юлина фишка. Поэтому когда она Литву назвала Латвией (или наоборот? да какая разница!) уже, в общем-то, никто и не удивился. Это ведь не Австрию с Австралией перепутать, не так ли? Ну или столицу Канады. Ой, кажется, это было...

Почти каждый славный украинский чиновник рано или поздно приходит к острому писательскому зуду. Тянет на мемуары – это как максимум. На цитаты в стиле "как сказал Черчилль или Мао Цзедун" – как минимум. Отработав первые полгода в пресс-секретарях, Мендель захотела поделиться нажитым и пережитым.

Так появились откровения Юлии вроде следующего: "Не беритесь коммуницировать ненужный хлам... Коммуникация ненужного хлама или пустоты – это обман". Слово "коммуницировать" – само по себе прекрасно, а вот в сочетании с "хламом" приобретает легкий оттенок грусти и непознанности. Следует ли понимать сие как то, что когда пресс-служба президента не освещает ту или иную его поездку, контакты, переговоры, все это – хлам? Или хлам у нас – сам Зеленский?

Впрочем, как пишет Юлия дальше, никогда "не надо оправдываться... Информационные атаки в большинстве абсурдны и нелогичны. Поэтому стоит объяснять, почему они нелогичны, открывая реальность, а не оправдываться. Оправданиями не победить". Креатив от Мендель столь же уникален, сколь и непонятен. То есть главе державы не следует реагировать ни на какие обвинения в свой адрес? А просто сесть в позу лотоса и созерцать, как вращается колесо сансары?

Впрочем, президента Украины Юлия Мендель возносит на такой высокий пьедестал, что, наверное, все земные мерки к нему неприменимы вообще. Как говаривал господин Голохвастов, "ежели человек ученый и поднимется своим умом до Лаврской колокольни, и глянет студова на людей, то они сдаются ему такие махонькие-махонькие, потому што это же человек! Так зачем же, это ведь очень и очень…".

Хотя дословно дифирамб Зеленскому прозвучал так: "Среди достижений прошлого года считаю первый профайл украинского президента в The New Yorker и первую обложку Time с украинским президентом. Хотя основная заслуга здесь, конечно, не пресс-службы, а самого Владимира Зеленского. Пока украинский президент превращается в одного из самых влиятельных людей в мире, нам, украинцам, стоит ожидать еще больше приятных новостей в 2020-м".

А последние не заставили себя долго ждать. 2020-й решил переплюнуть своего "попередника" - 2019-й. 5 января текущего года СМИ разузнали, что Зеленский с семьей отдыхает в Омане, и предъявили фото украинского президента в пятизвездочном отеле. Через два часа проснулся президентский офис и удосужился сообщить, что "Зеленский находится в Омане, куда он отбыл вместе с семьей рейсовым самолетом за собственные средства. Там в ближайшие дни у главы государства запланированы встречи на высшем уровне".

Как дальше развивались события – все мы знаем. Пресс-служба, оторвавшись от новогодних празднеств, переобувалась на лету. И все, может быть, сошло бы ей с рук, если бы не трагедия нашего самолета в Иране. Тут уж без сарказма и иронии следует признать, что утро 8 января стало для Зеленского и его пресс-службы самым большим коммуникационным провалом на президентском посту.

Наш президент то "находился", то "терялся". В связи с крушением "Боинга" было анонсировано его срочное возвращение из Омана. Но срочное оказалось просроченным. Зеленский появился в Украине с опозданием почти на сутки. Непосредственной вины Юлии Мендель в этом, конечно, нет. Ее вина – в непомерном самомнении и самолюбовании. Сатана из романа Эндрю Нейдермана "Адвокат дьявола" утверждает, что тщеславие – его любимый грех.

Какой любимый грех у Юлии Мендель – история умалчивает. Немного наглости, много глупости, на кончике ножа – угодничества, добавить эффект Даннинга-Крюгера и поставить на ночь в холодильник. Утром достать и употребить, заедая Фейсбуком. Вот из чего состоит пресс-секретарь главы державы. Чем он только ее заслужил? Или этот вопрос – риторический?

Опубликовано в Политика
2020.01.24 14:40

Покарання «злодіїв в законі»: які ризики несе новий закон для простих українців та підприємців

Статьи
Статьи

Законопроект про боротьбу зі «злодіями в законі» має на меті зворотній ефект, хоча публічно правоохоронці зацікавлені у його ухваленні. Експерти пояснюють: вся справа у злочинах, які вчиняються саме правоохоронними органами та пов’язані з воєнними діями на сході країни. Детальніше про це – у інтерв’ю адвоката Володимира Капустіна для FaceNews.ua.

Українські парламентарі легітимізують в українському законодавстві частину російського Кримінального кодексу, що може використовуватися як знаряддя розправи, шантажу і незаконного збагачення. Мова йде про законопроект про «злодіїв в законі», який Верховна Рада ухвалила у першому читанні наприкінці минулого року – 19 грудня. Законопроект №2513 вніс на розгляд парламенту президент Володимир Зеленський.

До сьогоднішнього дня максимум, що загрожує в Україні «злодіям в законі», це депортація. Тобто їх видворяють, але вони повертаються за підробленими документами. Тому що мають тут авторитет та фінансові потоки – вплив на тіньову економіку та корупційні схеми.

15 січня документ обговорювали на Комітеті ВРУ з питань правоохоронної діяльності. Наступного дня після обговорення адвокат Масі Найєм наголосив, що калькою для цього законопроекту був зовсім не грузинський варіант, як стверджують в МВС, а російський.

Олександра Устінова – нині народний депутат від «Голосу», а в минулому експерт «Центру протидії корупції» – вважає, що законопроект «злодіїв в законі» є додатковим силовим інструментом для тиску на бізнес, волонтерів та активістів. Російські правозахисні організації пояснюють: зміни за участь у «кримінальному світі», які були внесені в Кримінальний кодекс РФ, сприяли рейдерським захватам бізнесу. І тепер аналогічні зміни збираються внести і в український Кримінальний кодекс.

Втім, колишній заступник глави Нацполіції, нині ректор Одеської академії МВС В'ячеслав Аброськін вважає цей закон невідкладним. «Бо «злодії в законі» – ракова пухлина, яка збільшується та кожного дня поширюється на здорові частини, вражаючи та знищуючи нашу країну», - каже він. Але чи це насправді так?

«Злодіїв в законі в Україні за різними даними від 7 до 15. І роль, яку вони грали в Грузії в 90-х і першій половині нульових, в Україні грає олігархат. Саме найбільші фінансово-промислові групи, а не злодії в законі, визначають те, що сьогодні відбувається в політиці, бізнесі і на вулиці», - наголошує Масі Найєм і додає, що в Грузії на момент прийняття закону було 400 злодіїв в законі. Їх вплив пронизував всю політико-адміністративну систему, вони контролювали основні фінансові потоки, були агентами впливу Кремля на країну.

Аби розібратися в тонкощах документу, який готують до розгляду Верховною Радою у другому читанні, ми звернулися до адвоката Володимира Капустіна. Він детально пояснив, чому законопроект про «злодіїв в законі» №2513 призведе до зворотного ефекту, і як зацікавленість правоохоронців у новому законі пов’язана із незаконними воєнними діями на сході України.

Адвокат детально проаналізував законотворчу ініціативу щодо посилення кримінальної відповідальності чи встановлення її до осіб, які очолюють, входять, користуються послугами так званих «кримінальних спільнот». У ході інтерв’ю ми також проговорили практику врегулювання таких понять як «кримінальний світ» та «злодій у законі» у інших країнах та зверталися до вердикту Європейського суду з прав людини стосовно цієї теми.

Основний висновок, з яким важко не погодитися, це небезпека прийняття подібних законодавчих ініціатив в Україні.

Основоположним у законопроекті №2513 є визначення: «Злодієм у законі» визнається особа, яка дотримується притаманних злочинному середовищу традицій і правил поведінки, користується авторитетом серед осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення, керує, координує та/або організовує діяльність злочинної спільноти чи її частини або є учасником такої спільноти».

Дане визначення є вкрай розмитим, доказ такого статусу можливий, керуючись чутками або в найкращому випадку показами свідків, що суттєво спрощує можливість кримінального переслідування осіб, які взагалі не мають до даного статусу бодай якогось відношення.

Так само фактично встановлена можливість без реальних і допустимих доказів притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які начебто входять у таку уявну спільноту або навіть зверталися до її членів про допомогу. Фактично, реалізація таких положень у кримінальному законодавстві порушує основоположні принципи доказу, конституційні права всіх без виключення громадян України. Модель, запропонована у законопроекті, є неконституційною, порушує основні принципи кримінального права.

Яскравим прикладом є формулювання ч.2 ст.251-1 у запропонованому законопроекті: перебування особи в статусі «злодій у законі» карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна.

«Таким чином, можна притягнути до кримінальної відповідальності практично будь-яку людину лише за підозру перебування в якомусь статусі. Причому сам по собі статус ніде не фіксується, немає жодних реєстрів або затверджених офіційно списків, та й не може бути з огляду на те, що формулювання відсутнє в принципі у законодавстві. Узаконити такий статус в нормах Кримінального кодексу – це те саме, що почати процес адаптації КК до регулювання субкультурних відносин того ж «кримінального світу». Само собою, це абсурд і нівелювання всіх досягнень передової української юридичної науки», - резюмує адвокат Володимир Капустін.

адвокат Володимир Капустін

адвокат Володимир Капустін

Автори законопроекту про «злодіїв в законі» кажуть, що беруть приклад з Грузії. Втім, існує й інша думка: калькою для документу був не грузинський варіант, а російський. Що відповідає дійсності?

Зміни до Кримінального кодексу Російської Федерації, якими була передбачена відповідальність за участь «в криминальном мире», а саме за створення та участь в «злочинній спільноті», були прийняті 1 квітня 2019 року. Саме формулювання викликає найбільшої стурбованості, і ось чому: запропоновані зміни до статті 28 Кримінального кодексу України передбачають вчинення злочину злочинною спільнотою.

Так, саме в Кримінальному кодексі РФ було внесено зміни в ст. 35, яка кореспондується зі статтею 28 Кримінального кодексу України та введено поняття злочинна спільнота («уголовное сообщество»).

Аналогічна ситуація склалася і з запропонованими змінами в статтю 29 та 30 Кримінального кодексу України.

Окрім того, як відомо від російських правозахисних організацій, внесення саме цих змін до Кримінального кодексу РФ сприяло рейдерським захватам бізнесу, причиною чому стало саме визначення в Кримінальному кодексі РФ будь-якоїпричетності до злочинної спільноти, яке може бути формально підтверджене показами будь-якої особи без додаткових доказів.

Аналогічних норм в кримінальному законодавстві Грузії немає, а наявна стаття 27 консолідується зі статтею 28 Кримінального кодексу України в чинній редакції.

Чому ж тоді автори українського законопроекту посилаються саме на досвід Грузії? Мовляв, завдяки аналогічному закону вони істотно знизили рівень злочинності.

Згадаємо історію необхідності прийняття відповідних змін до законодавства в Грузії.

В 1989 році в Грузії«вором в законе» «Дюбой» було створено воєнізоване угрупування «Мхедріоні», представники якого ввійшли до парламенту. Влада і злочинний світ переплелися, а корупція просто поглинула Грузію. Настав той неминучий момент розуміння тих негативних наслідків такого симбіозу і необхідності прийняття заходів по декриміналізації суспільних відносин і очищення державного механізму.

В 2005 році в зв’язку з цим було прийнято Закон «Про організовану злочинність і рекет». Ціллю даного закону було сприяння боротьбі з організованою злочинністю, «воровским сообществом» і рекетом і запобігання їм, а також боротьбі з членами «воровского сообщества» в захист приватних, суспільних і державних інтересів.

На момент прийняття даного закону в Грузії проживало менше 4 мільйонів населення, а «воров в законе» було більше 400. Грузія просто потопала в злочинності, а «воры в законе» очолювали стійкі воєнізовані формування, були і у владі, були і в парламенті. Тому прийняття таких змін до законодавства Грузії було оправданим та необхідним. Фактично Грузія поставила крапку над своїми 90-ми в 2005 році.

Зі звичаями 90-х наша країна розпрощалася в 2001 році, коли пішла по шляху прийняття нових кодексів, в том числі і Кримінального кодексу.

В нашій країні немає такої ситуації, а отже і необхідності прийняття закону, який фактично узаконює та піарить субкультуру серед молоді, яка фактично уже і не знає, що таке «вор в законе». У нас проживає приблизно 42 мільйони населення і серед них залишилось приблизно 7 «воров в законе». «Воры в законе» у нас в країні не мають права займатися політикою, займати державні посади та «иметь руки в крови», на відміну від «воров в законе» Грузии, для яких всі ці табу вважаються нормою. Що стосується убивств, озброєних формувань, то «вору в законе» заборонено в руках тримати бойову зброю.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення в справі «Ашларба проти Грузії» виходив з того, що на момент звернення заявника до ЄСПЛ уже існував і діяв декілька років та враховував індивідуальний випадок звернення до ЄСПЛ,в звязку з чим і дійшов висновку відсутності порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («ніякого покарання без закону»).

Що говорить про те, що насправді ЄСПЛ не схвалює прийняття таких законів, а говорить про необхідність виключень для окремих країн в зв’язку з криміналістичною ситуацією в певній країні, як наприклад наявність кримінальної відповідальності в Італії за участь у мафіозних структурах, про яку до речі згадується в пояснювальній записці до законопроекту. Але ж для нашої країни немає необхідності приймати закон щодо відповідальності за участь в мафіозних структурах, так як в нашій країні відсутня мафія.

Рішенням ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії» («Ashlarba v. Georgia», № 5554/08) підкреслено факт необхідності прийняття закону по боротьбі з «ворами в законе» саме в Грузії, а не в інших країнах, та підкреслено наступні історичні факти:

«24. Усі ці події глибоко вплинули на формування злочинних структур влади в грузинському громадянському суспільстві та тюремному світі, починаючи з радянських часів. Крім того, грузинські «воры в законе» вважалися однією з наймогутніших і найвпливовіших етнічних груп серед своїх однолітків у кримінальній еліті по всьому Радянському Союзу (з точки зору статистики, грузинські «воры в законе» становили 31,6% загальної кількості злочинних босів і були другою за величиною етнічною групою після російських «воров в законе», які складали 33,1% від цього населення). Рішення грузинських «воров в законе» традиційно мали особливу вагу для злочинців подібного чи нижчого рангу. У 1985 році ЦК Комуністичної партії Грузії наказав правоохоронним органам розірвати «воров в законе». Щоб підкреслити важливість цієї місії, Центральний комітет дав зрозуміти, що чиновники, які не виконають цю доручення, будуть розглядатися як порушники законів і відповідно до них поводитися. До 1986 року було заарештовано 52 грузинські «вора в законе» Уряд, посилаючись на широку бібліографію відповідних соціально-правових досліджень, запропонував Суду взяти до відома соціальне явище «воровского мира», яким керують титульні боси мафіози, також відомі як «воры в законе», в Грузії. Вони підкреслили, що неформальний авторитет таких злочинних босів вийшов далеко за межі злочинного світу, а також забруднив численні грані звичайного суспільного життя. Таким чином, молоді люди прагнули нагадувати злочинців, багато високопосадовців також співпрацювали з цими правителями та підтримували їх, і вони отримували фінансову підтримку, яку «дарували» їм ділові кола. Цей надмірний вплив, серед іншого, спричинив тотальний контроль над тюрмами з боку «воров в законе». Завдяки погрозам, примусу та кооперації злочинні начальники чинили величезний вплив на інших в'язнів та тюремну владу, а недотримання накладених ними правил, у тому числі не внесок у їх спільний «общак», може призвести до серйозних покарання, включаючи смерть.

Уряд Грузії стверджував, що протягом багатьох років не було справжньої боротьби проти верховенства «воров в законе» та їх кримінальних синдикатів через відсутність справжньої політичної волі. Лише після зміни уряду в листопаді 2003 року держава почала вживати законодавчих та інших заходів, спрямованих на оскарження влади злочинних начальників. Зокрема, 20 грудня 2005 року було внесено поправку до Кримінального кодексу Грузії, додавши статтю 223 (1), яка карала два окремих кримінальних злочини - (i) бути членом «воровского мира» та (і) бути «вором в законе». Криміналізація цих правопорушень ґрунтувалася на ґрунтовному знанні державними органами специфічних особливостей інституту «воров в законе» та різних спеціальних правил поведінки у «воровском мире». Наприклад, стаття 223 (1) мала на меті висвітлити загальновизнане явище, згідно з яким «воры в законе» не чинили злочинів особисто, а керували різними злочинними діями через злочинні синдикати, що діяли під їх прямим чи непрямим підпорядкуванням. Однією з найпомітніших особливостей влади «воров в законе» був їхній репутаційний авторитет у кримінальних колах, що означало, що навіть якщо вони фізично відсутні у країні, вони все одно можуть створювати через мережу скоєних злочинців загроза громадському порядку».

Тобто як бачимо, Європейський суд з прав людини дійшов правомірності прийняття таких законодавчих змін саме Грузією, а не будь-якою іншою державою, і саме із-за крайньої необхідності застосування таких змін.

Розкажіть, як пішли справи у Грузії після прийняття закону про відповідальність за статус «вора в законе».

Відповідальність за статус «вора в законе» в Грузии введена іще в 2005 році. З даних, які містяться в пояснювальній записці до законопроекту, до відповідальності вдалося притягнути лише близько 50 «воров в законе» (згадаємо, що «воров в законе» було більше 400).

Відповідно до доповіді грузинського Фонду відкритого суспільства, кількість ув’язнених з 2003 року по 2010 рік зросла на 300%, а в 2010 році Грузія займала 5-те місце в світі і перше в Східній Європі по кількості ув’язнених на 100 тисяч людей.

За даними МВД Грузії, в 2018 році було затримано 4 «вора в законе» і 52 члена «воровского мира».

Тобто за 15 років дії закону, направленого на боротьбу з «ворами в законе», в Грузії цю проблему подолано не було, а за даними дослідження професора Королівського коледжу Лондону Олександра Купатадзе, який досліджував боротьбу з організованою злочинністю в Грузії, станом на 2015 рік (10 років дії закону) п’ята частина населення країни більше довіряла «ворам в законе», ніж владі.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії», у результаті законодавчого пакету від 20 грудня 2005 року держава Грузії змогла кримінально переслідувати та засудити понад 180 (хоча їх в Грузії більше 400) злочинних босів, лише 20 з яких визнано винними у тому, що вони «злодії в законі». В нашій же країні приблизно 7 «воров законе» на 42 мільйони населення. Виходячи з досвіду Грузії, нам не вдасться притягнути до відповідальності навіть одного «вора в законе», що говорить про нульовий ефект від прийняття даного закону.

Тобто в Грузії визнали лише 20 осіб «злодіями в законі» при тому, що їх було більше 400. Куди ж вони поділися?

Боротьба з «ворами в законе» в Грузії призвела до того, що вони покинули свою державу та переїхали до інших країн, і не лише в Україну. Багато із них проживають в країнах Європи і там не приймають спеціальних законів про «воров в законе».

Ми не вважаємо, що наша держава повинна брати приклад з країн, які потопали в криміналітеті, а ми повинні наслідувати досвід боротьби зі злочинністю в високорозвинених країн, наприклад, Норвегії.

Підтвердженим фактом, який навіть відобразився в Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії» («Ashlarba v. Georgia», № 5554/08) є те, що в Україну іммігрували з Грузії «воры в законе», а отже потрібно приймати закони, які заборонять в’їзд в нашу країну даним особам та дозволять їх висилити за межі нашої країни.

Які є розбіжності українського варіанту законопроекту про «злодіїв в законі» із грузинським законодавством?

Законопроект порушує загальні принципи Кримінального кодексу України. Ціллю покарання в Грузії, відповідно до ст. 39 Кримінального кодексу Грузії, є досягнення справедливості, попередження нових злочинів і ресоціалізація винного. Тобто, покарання заради покарання. Покарання в нашій країні, відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до мети Закону України «Про пробацію», останній покликаний сприяти забезпеченню безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.

Запропоновані зміни до Кримінального кодексу України суперечать самій меті кодексу, так як пропонується карати осіб за їхні попередні діяння, за які вони уже були покаранні та можливо стали на шлях виправлення.

В нашій країні в 2001 році було змінено Кримінальний кодекс, а в 2012 році Кримінальний процесуальний кодекс, в 2015 році прийнято Закон України «Про пробацію». Дані зміни привели до позитивних наслідків, а саме зменшення кількості злочинів, звільнення тюрем та зменшення повторюваності злочинів. Побудована система виправлення осіб, призвела до того, що дійсно особи, які вперше вчинили злочин все рідше і рідше вчиняли повторно злочини, молодь почала наслідувати не злочинців (рекетирів, блатних тощо), а спортсменів, зірок, побудована розгалужена система розвитку молоді (ігрові майданчики, майданчики для спорту, парки з зонами для здорового відпочинку, бігові доріжки, велодоріжки і т.д.) лише сприяли здоровому зростанню молоді. Одночасно позитивним змінам в суспільстві сприяли реформування дитячих будинків, зменшення кількості підлітків, які відбувають покарання в місцях позбавлення свободи.

Підримання статусу «вора в законе» фактично залишилось в тюрмах, які на жаль до сьогодні не відповідають європейським стандартам, та сприяють підтримання саме там «воровских законов» з метою вижити, зберегти здоров’я, мати змогу хоч якось поспілкуватися з рідними, підтримати соціальні зв’язки. Саме направленість в проведенні реформ щодо умов відбування покарання та утриманням осіб до винесення вироку є ключовим моментом, який може повністю зруйнувати систему ієрархії в місцях позбавлення свободи, а отже і подальшої підтримки цих зав’язків в звичайному житті (на свободі).

Українські активісти занепокоєні даним законопроектом. Вбачають, що він може використовуватися як знаряддя розправи, шантажу і незаконного збагачення. Яким чином це можливо?

Норми даного законопроекту суперечать Конституції України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, особа повинна нести відповідальність за певні дії, в тому числі і організацію злочину, а чинні норми Кримінального кодексу України саме це і передбачають і не потребують уточнень, доповнень та непотрібного змістовного навантаження.

Запропоновані зміни до закону передбачають відповідальність в разі відсутності злочину в діях особи, умислу та обізнаності щодо статусу «вора в законе», осіб які лише звертаються до цих осіб будь з якою метою.

Так запропоновані зміни до Кримінального кодексу України, а саме до ст. 155-2 передбачають відповідальність за звернення до «злодія у законі» чи іншого учасника злочинної спільноти з проханням вчинити злочин та/або здійснити вплив у будь-якій формі на третіх осіб з метою прийняття ними рішень чи вчинення або невчинення ними дій, явно містять характер якій порушує принципи навіть обізнаності особи, яка вчиняє злочин та відповідальність за будь-який вплив, а не незаконний, на іншу особу.

Для розуміння ризику розглянемо побутовий приклад. Дружина, особа Н., який напився і вчиняє сварки вдома, звертається до сусіда К., який користується повагою у Н., поговорити з ним з цього приводу. Сусід К. попросив Н. «проспатися», а згодом з’ясувалося, що К. є учасником злочинної спільноти, а отже тепер і Н., і його дружина повинні бути притягнуті до відповідальності за даною статтею, а їх сімейний бізнес ліквідований і майно конфісковане.

В такому випадку в законодавстві варто прописати чітке формулювання, кого відносити до «злочинців в законі» та учасників злочинної спільноти?

Влада повинна озвучити перелік осіб, які є «злочинцями в законі», пояснити громадянам, що означає цей статус та озвучити «воровские законы», яких заборонено притримуватись. Як зазначено навіть в Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії», «вор в законе» не обов’язково повинен вчиняти злочини, тому як звичайним громадянам вияснити – хто серед кола їх знайомих, сусідів і навіть родичів є «злодієм в законі»?

В наше законодавство запропоновано ввести саме термін «злодій в законі», хоча такого терміну і поняття не існує і в кримінальному середовищі. Європейський суд з прав людини в Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії» («Ashlarba v. Georgia», № 5554/08) зазначив, що грузинський законодавчий орган вирішив підтримувати розмовну мову в юридичному визначенні цих правопорушень. На думку ЄСПЛ, це, очевидно, було зроблено для того, щоб сутність нових криміналізованих злочинів була легше зрозуміла широкій громадськості. Наш законодавець відійшов від терміну «вор в законе» і ввів поняття «злодій в законі», що призведе до того, що будуть притягнуті до відповідальності особи, які не є злочинцями, а тим більше «ворами в законе».

В нашій країні наявність законодавчих актів, в тому числі і міжнародних, є достатньою, щоб подолати це явище і майже викорінити його без прийняття окремих законів, які порушують права людини. Серед таких є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (затверджена на Генеральній Асамблеї ООН 15.11.2000 та ратифікована Законом України від 04.02.2004 № 1433-IV) та інші.

Рішення ЄСПЛ "Ашларба проти Грузії" ("Ashlarba v. Georgia", № 5554/08) не підтримуєприйняття законів, які дають формальні підстави для притягнення будь-якої особи за дії, які не містять вини.

Так Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд Грузії стверджував: «Найважливішим результатом цієї ефективної антикримінальної кампанії був, однак, значний прогрес у викоріненні соціального впливу злочинних начальників на широку громадськість, тим самим зменшивши їх привілейоване суспільне становище».

Чи Уряд нашої країни згоден ствердити, що він перебуває під впливом «воров в законе»? Всі (або більшість) новопризначені особи, обрані депутати знаходяться під впливом криміналітету?

Так в своєму Рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в Грузії були обґрунтування створити 20 грудня 2005 року законодавчу базу для більш ефективної боротьби зцією злочинною діяльністю.

ЄСПЛ погодився, що відповідні дослідження показали, що існування та функціонування «воровского мира» забруднило не лише тюремний сектор, але й широку громадськість Грузії, включаючи її найуразливіших членів, а саме молодь, задовго до прийняття антикримінального законодавчого пакету від 20 грудня 2005 р. (див. пункти 24 та 28 вище). Беручи до уваги ці дослідження та твердження уряду, Суд зазначає, що це злочинне явище вже настільки глибоко вкорінене в суспільстві, а суспільний авторитет «злодіїв у законі» був настільки високим, що серед пересічних членів громадських злочинних понять такі як «воровской мир», «вор в законе», «решение споров с помощью вора в законе», «общак» тощо, були питаннями загальновідомими і широко зрозумілими (див. також Цинцабадзе, цитований вище, §§ 61 та 66-69) саме в Грузії, а не в будь-якій іншій країні.

Саме враховуючи історію та стан країни, який склався в Грузії, Європейський суд дійшов висновку, що вводячи 20 грудня 2005 року два нові правопорушення, а саме – членство в «воровском мире» та «вор в законе», законодавство Грузії просто криміналізувало поняття та дії, що стосуються злочинної («злодійської») субкультури, точний зміст якої був уже добре відомий широкій публіці Грузії.

Стан та усвідомлення цих понять в нашій країні є зовсім протилежними.

Тому іще раз наголошую, що в Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії» підкреслено факт необхідності прийняття даного закону саме в Грузії і саме в 2005 році.

На Вашу думку, як українці відреагують на прийняття даного законопроекту?

Законопроект не сприятиме зростанню довіри до правоохоронних органів.

В Пояснювальній записці до законопроекту говориться про сприяння довіри правоохоронних органів в результаті прийняття цього закону. Це не відповідає дійсності, так як уже зазначалося, що дослідження професора Королівського коледжу Лондону Олександра Купатадзе підтвердили це.

Окрім того, в самому Рішенні ЄСПЛ «Ашларба проти Грузії» («Ashlarba v. Georgia», № 5554/08) звернуто увагу на те, що Радянська держава сприяла руйнуванню традиційної структури злочинного світу, що, в свою чергу, призвело до піднесення «воров в законе» до міфічного статусу.

Тобто, прийняття такого закону призведе до зворотного ефекту та поширення злочинної субкультури серед молоді.

Окрім того, враховуючи те, що на разі вчиняються багато інших злочинів, які пов’язані з незаконними воєнними діями на сході країни, зросла кількість злочинів, які вчиняються саме правоохоронними органами (захват бізнесу, «кришування», підкидування затриманим особам заборонених для обігу речей з метою отримання незаконної винагороди або знову таки захвату бізнесу»). Тому викликає неабияке занепокоєння прийняття такого закону, який лобіюється саме представниками правоохоронної системи з цією ж метою.
Опубликовано в Политика
2020.01.24 12:01

​Битва за Киевскую экоинспекцию: на финалистов конкурса накопали компромат

Новости
Новости

Государственная экологическая инспекция в Киевской области вскоре получит нового руководителя. Как сообщил редакции FaceNews.ua источник, близкий к квалификационной комиссии по отбору нового главы региональной инспекции, в финал конкурса прошли три человека: Сергей Жук, Сергей Волков, Руслан Ткаченко.

Из биографии ключевых претендентов на должность руководителя Киевской экоинспекции стали известны некоторые подробности.

«Сергей Жук до недавнего времени был известен в Киевской области как инспектор Государственной экологической инспекции, с которым можно было «порешать любые проблемы. Он проработал в разных отделах около 10 лет, но нигде не мог подолгу удержаться», - рассказывает наш источник.

Он объясняет, что у этого специалиста были постоянные конфликты с начальниками отделов. В итоге все заканчивалось отпуском, больничным и переводом в другой отдел. Бывшие коллеги Сергея Жука рассказывают, что он прославился заносом к машине начальника чемодана. После последней чистки инспекций он на некоторое время пропал, а позже внезапно появился в парламентском комитете экологии.

«Он попал к самому председателю Бондаренко Олегу. Некоторые говорят, что Олег не понимал, кого берет. Но у Сергея язык хорошо подвешен, а может кто-то ему его рекомендовал как большого специалиста в написании законов Украины. Однако судя по прошлому опыту, документы за него кто-то всегда переписывал. Узнав о конкурсе, он подал документы и продвигается хорошо. Всем рассказывает, что он первый помощник Бондаренко и у него все решено с Егором Фирсовым (врио главы Государственной экологической инспекции, - Ред.) и Олег Бондаренко (председатель Комитета ВРУ по вопросам экологической политики и природопользования, - Ред.) лично звонил министру енергетики Алексею Оржелю. Его цель тоже ясна – законами на жизнь не заработаешь, а тут такой шанс», - констатирует наш собеседник.

Что касается Сергея Волкова, то сам он себя в столичной тусовке чиновников уже называет начальником столичного округа экоинспекции. Ранее он занимал должность замдиректора столичного предприятия по вывозу бытовых отходов. Это некое наполовину коммунальное, а больше частное киевское предприятие под крышей городского головы. Частные акциикомпаний сосредоточены в руках двух человек, как их называют смотрящие у Виталия Кличка за Киевом. Речь о Вадиме Столаре и Левочкине – ныне народные депутаты от ОПЗЖ, которые делегировали свои полномочия по предприятию по распределению прибыли другому человеку. Наш собеседник называет Игоря Тыного, собственника ресторана «Прага», в котором любит часто появляться и проводить переговоры министр Оржель, которого часто видят в компаний того самого Тынного. Последнего окрестили серым кардиналом в Минэнерго.

«Задача любым способом у вышеперечисленных людей завести Волкова в Киевскую экоинспекцию. Уже дал негласную команду конкурсной комиссии вытягивать горе-специалиста на всех ее этапах Егор Фирсов, так что еще один значимый орган попал под опеку теневых дилеров рынка», - отмечает источник.

Еще одним претендентом на должность начальника столичного округа Государственной экологической инспекции является некий Руслан Ткаченко.

«Исходя из его декларации, ему 41 год, он женат, есть двое детей, живет в Киеве. Напрямую связан со сферой экологии и энергетикой, последние 10 лет проработал в этом направлении. В его послужном списке значится, что он несколько лет возглавлял отдел экспертизы в Министерстве экологии и работал в той же экологической инспекции на должности начальника отдела в центральном аппарате, то есть понимает смысл и направления работы инспекции. На данный момент возглавляет подчиненное тому же министерству государственное предприятие Масма-Сепро, которое связано с работой той же инспекции», - отметил наш собеседник.

Опубликовано в Политика
2020.01.23 16:00

Народ можна переконати не словами, а ділами: Леонід Кравчук звернувся до Зеленського

Блоги
Блоги

​Розпочався 2020 рік. Майже 8 місяців здійснює повноваження нова влада – час уже достатній, щоб можна було зробити деякі висновки.

На мою думку є всі підстави узагальнити: влада відповідно до реальної ситуації визначила новий політичний курс спрямований на реконструкцію, модернізацію України і почала його здійснювати. Позитивні результати тут переважають. Хоч чимало проблем вирішується поспіхом, мляво, або не вирішується зовсім.

Аналіз ситуації, яка існувала до травня 2019 року і після, зроблений, як у виступах представників влади, засобах масової інформації, в експертному середовищі, так і за межами України. Тому я обійду це питання, хоч деякими думками поділюся.

Поки що нові форми і методи управління країною не стали очевидними і визначальними. Принаймні народ їх не відчуває, життя людей змінюється дуже повільно, особливо матеріальне. Влада не зуміла подолати управлінського хаосу і запровадити скрізь і в усьому організованість і порядок, добитися відповідальності чиновників за виконання вимог Конституції України, законів, надати управлінню системний характер. Принцип: жити за законом і дотримуватись честі не став обов’язковим для всіх ланок управління, для всіх посадовців. Нерідко представники, і перш за все, центральних органів влади роблять безвідповідальні заяви, зловживають різними «прожектами», припускаються некоректної або й недостойної поведінки. Інколи вони виглядають як хлопчиська, які торгують обличчями і не думають про культуру влади, про роль і значення особистого прикладу. Вони забувають, в якій бідній країні живуть, не вміють говорити з народом серцем, думати тверезо.

Прикладів можна навести безліч. Скажімо, де ще можна знайти створену невідомо ким ситуацію, коли в державних структурах оплата праці керівників визначається не урядом, а наглядовими радами, в яких переважають іноземці. Люди хочуть знати, хто створив цей безлад і управляє ним, і хто має за це відповісти?

Або хто наділив правом уряд на свій розсуд встановлювати собі заробітну плату і невідомо за що премії, які в декілька разів перевищують середній заробіток рядових службовців. Хотілося б запитати, ці пани прийшли служити народові чи використовувати службу для своїх інтересів.

Навіть соромно про це писати, але не можна мовчати, бо окремі з них при цьому просто вимагають ще й збільшити «заробіток», лякають самовідставкою і т.п. Думаю, що такі слуги народу мають піти з влади і зайнятися організацією власного життя.

Мабуть вони не знають, що зараз «винагороди» керівників державних установ складають мільйонні цифри і в сотні разів перевищують скромні заробітки людей.

Нагадаю всім «діячам» слова апостола Павла:

«Все мне позволено,

Но не все полезно,

Все мне позволено,

Но не все назидает».

Потрібно, щоб діяли антикорупційні Закони і працювали антикорупційні органи, які нерідко підміняються антикорупційними домовленостями, змовами, різними інструкціями, бюрократичною тяганиною.

Я знаю, що владі і Президентові України нелегко. Наступаючи на мозолі корупціонера, вони наживають ворогів, активізуються монстри брехні та різного роду інсинуацій, роблять все можливе, щоб компрометувати владу. Але очікувати чогось іншого нереально. Йде боротьба і слід перемагати лише конкретними позитивними справами.

Тут Президент України В. О. Зеленський має продемонструвати суспільству характер та рішучість і навести порядок у владних кабінетах, притягнути чиновників до відповідальності. Вони мають знати, що Державу творить народ, а вони служать людям і не можуть вимагати від нього якогось особливого життя.

І миритися далі з такою безпорадністю одних і вседозволеністю інших не можна, бо Терпець людей може увірватися і вони справедливо будуть вимагати від таких служителів замінити крісла, в які вони сіли добровільно із задоволенням.

Проблема, про яку я пишу, повірте, сьогодні обговорюється дуже критично і вона вкрай негативно впливає на авторитет влади.

Наступне. Я уже буквально стомився відповідати людям на численні запитання – чому топкорупціонери «вольготно» себе почувають, чому вони нерідко знущаються над правоохоронними органами, поводять себе просто зухвало? Чому не застосовується закон, чому мовчить генпрокурор, наділений особливими повноваженнями? Адже вибори президента України і народних депутатів України, нові призначення на ключові владні посади відбувалися під гаслом рішучої боротьби з корупцією. Де наслідки цієї боротьби – питають люди?

Президент, Верховна Рада, уряд, керівники правоохоронних органів мають дати народові відповідь – хто їм заважає діяти рішуче та ефективно? Чутки стають все більше інтенсивними, владу звинувачують в тому, що вона «не править», а підпадає під зовнішнє управління. Формується небезпечна думка про безпорадність української влади.

Затягувати вжиття рішучих кроків у вирішенні цього та інших завдань просто небезпечно і той, хто цього не розуміє, фактично працює проти Президента України, проти його виборчої програми. Почне проростати зневіра до можливостей влади, що стало, власне, Ахіллесовою п’ятою президента Порошенка.

Якщо негайно не розпочати діяти рішуче проти корупціонерів, діяти за Законом, то добитись об’єднання українського суспільства і крок за кроком вирішувати, перш за все, соціально-економічні та інші питання буде надзвичайно складно, а то й неможливо.

І ще одне дуже важливе питання. Мова йде про гуманітарну політику. Маючи значний практичний досвід на цьому фронті роблю висновок, що нині не існує програми такої політики, яка відповідала б нинішній непростій ситуації. Кадровий склад здебільшого малопрофесійний. Працівники нерідко поверхово знають особливості регіонів, не вміють ефективно діяти в умовах війни на Сході України, анексії Росією Криму, агресивної інформаційної війни проти України.

Ще і ще раз наголошую, що гуманітарна сфера на сьогодні виявилася дуже вразливою і не наступальною і захисною, а тому і не дивно, що в ній досить добре почувають себе різні «доброзичливці» України. Нерідко агресивність політичної еліти окремих регіонів бере верх і насаждає свої погляди, свою філософію для всієї України. Саме це і породжує непорозуміння, а нерідко і конфлікти, перешкоджає об’єднанню політичних сил українського суспільства.

Скажу відверто – якщо влада і особисто Ви, пане Президенте В. О. Зеленський, і надалі будете вважати, що створення нової програми гуманітарної політики може почекати, нам буде дуже складно побудувати міцний фундамент для глибоких перетворень, масштабних проривів, радикальних змін в українському житті. Бо лише дух, як писав І. Франко, що тіло рве до бою, бо тільки любов до батьківщини, глибока віра в свої можливості зробить нас сильними, терплячими та наполегливими.

Так було в усі віки, в усіх народів. І так буде завжди. Під час страшної війни з нацистською Німеччиною прем’єр Великої Британії В. Черчіль прийшов до парламенту і виголосив: «Я не можу запропонувати нічого, окрім крові, тяжкої праці, сліз та поту» і парламент підтримав його. Його зрозумів і підтримав народ. Бо це було сказано рішуче, сказано серцем, з великою вірою в Англію. І він не просто промовив, а почав рішуче діяти. Народ можна переконати не словами, а ділами.

Ми повинні самі твердо вірити, що світло української революції 1990-1991 років запалив ніхто інший, а українськи народ, що він став рушійною силою ліквідації СРСР, утворення незалежної Української Держави. І ми, українці, несемо велику відповідальність за те, щоб це світло не згасло. Наш обов’язок постійно живити його, наголошувати на ролі України, своїй великій місії носія Миру і Демократії.

Мої спілкування з людьми різних позицій, різних поглядів, аналіз публічних заяв, виступів громадсько-політичних діячів, моніторинг засобів масової інформації дають підстави стверджувати, що люди чекають від влади, особисто від Президента України рішучості та сміливості.

Хай Вам щастить, пане Президенте, я завжди буду з тими, хто хоче добра Українському народові і готовий до практичних дій, бо Україна для мене є найдорожчою цінністю.

Щиро

Леонід Кравчук

Опубликовано в Политика
2020.01.23 15:21

Премьер-министр Украины передумал уходить в отставку

Новости
Новости

Нынешнее правительство будет оставаться настолько долго, насколько будет позволять доверие внутри команды, сообщил премьер-министр Украины Алексей Гончарук на Украинском завтраке в Давосе в четверг, 23 января, передает FaceNews.ua.

"Правительство никуда не уходит. Правительство продолжает работать. Мы не планируем никакие отставки, это слухи. Вокруг правительства ведется много сейчас провокаций, манипуляций, сливов, грязной игры, которую позволяют себе группы влияния, которым не комфортно работать в стране с честным правительством", - сказал Гончарук.

Премьер подчеркнул, что он не планирует никуда уходить и имеет прекрасные отношения с президентом.

Как ранее писал FaceNews.ua, Премьер-министр Украины Гончарук подал в отставку
"Мы будем оставаться настолько долго, насколько нам будет позволять это доверие внутри команды. Сейчас с доверием проблем никаких нет... Я не планирую никуда идти. У нас прекрасные отношения внутри команды, с президентом. У нас отличное беспрецедентное взаимодействие со всеми наивысшими органами власти", - отметил он.
Читайте также: Зеленский отклонил отставку премьер-министра Украины
Опубликовано в Политика
2020.01.23 14:01

Зеленский прибыл с визитом в Израиль (фото)

Новости
Новости

Президент Украины Владимир Зеленский начал рабочий визит в Израиль, передает FaceNews.ua.

"Президент примет участие в пятом Всемирном форуме памяти Холокоста, посвященном 75-й годовщине освобождения концлагеря Аушвиц", – говорится в сообщении пресс-службы главы государства..

Кроме того, Зеленский проведет встречи с руководством Израиля и представителями израильских деловых кругов.

Накануне стало известно, что в Израиле может состояться встреча Зеленского с президентом России Владимиром Путиным. Тогда в Кремле отметили, что график российского лидера очень плотный и продолжительные встречи не планируются, возможно – "на ногах".

При этом сам Зеленский допустил проведение переговоров с Путиным во время поездки в Израиль.

Читайте также: Зеленский прибыл в Давос (фото)
Опубликовано в Политика
2020.01.23 10:00

Зеленский о войне на Донбассе: если все захотят, она прекратится завтра

Новости
Новости

В среду, 22 января, президент Украины Владимир Зеленский заявил, что война на Донбассе может закончиться, если этого захотят все стороны. Об этом он сказал на Всемирном экономическом форуме в Давосе во время своего выступления.

По его словам, пока еще не удалось прекратить огонь, но он "видит свет впереди".

"Мы не смогли пока еще полностью прекратить огонь… терять украинцев… Я вижу свет впереди, и если все стороны захотят прекратить войну, она прекратится завтра. Украина защищает свою землю, но мы все понимаем, что готовы прекратить ее сегодня", - сказал президент.
Опубликовано в Политика
2020.01.22 19:20

Зеленский прибыл в Давос (фото)

Новости
Новости

Президент Украины Владимир Зеленский в среду, 22 января, отправился в Давос на Всемирный экономический форум, передает FaceNews.ua.

Он встретится с лидерами иностранных государств, представителями бизнеса и международных финансовых организаций, в частности с главой МВФ, отмечают в пресс-службе Офиса президента.

Как сообщил в Телеграм, политолог Тарас Березовец, Зеленский только что зашёл в Ukraine House Davos.

Источники в делегации сообщают, что основной месседж Зеленского в Давосе будет касаться вопросов земельной реформы.

Опубликовано в Политика
2020.01.22 16:00

Иран не хочет отдавать Украине «черные ящики» сбитого под Тегераном «Боинга»

Министр дорог и городского развития Ирана Мохаммад Эслами, который недавно посетил Украину для обсуждения расследования крушения украинского «Боинга» МАУ под Тегераном, заявил, что «черные ящики» с авиалайнера должен остаться у иранских специалистов. Как выяснили журналисты «Фразы», при этом он добавил, что в случае возникновения проблем с расшифровкой иранская сторона будет просить помощь у других «вовлеченных сторон».

Эслами назвал бортовой самописец «неотъемлемой частью инцидента», и заявил, что поскольку авария произошла в Иране, то согласно приложению 13 Международной организации гражданской авиации, за расследование отвечает иранская Организация гражданской авиации, сообщает «Европейская правда».

При этом министр уточнил, что будет обращаться за помощью к специалистам других стран, но лишь в том случае, если у них самих возникнуть проблемы с расшифровкой информации.

Как писала «Фраза», 8 января в Иране разбился самолет Boeing 737 авиакомпании «Международные украинские авиалинии», летевший рейсом PS 752 Тегеран — Киев.

В сети активно обсуждают информация о том, что самолет Boeing 737 украинской авиакомпании МАУ сбили иранские ПВО.

Также был опубликован список пассажиров разбившегося в Тегеране самолета МАУ.

Технический директор компании «Международные авиалинии Украины» Александр Шафиев заявил, что перед авиакатастрофой в Иране самолет авиакомпании МАУ, который осуществлял рейс Тегеран ‒ Киев, был исправен. В компании также исключают ошибку экипажа.

Кабинет министров Украины ввел временное ограничение на полеты в Иран.

Момент крушения самолета компании «Международные авиалинии Украины» попал на камеры наблюдения.

Позже появилось новое видео момента крушения украинского «Боинга» в Иране.

В СНБО назвали четыре основные версии крушения самолета.

Президент США Дональд Трамп сомневается, что причиной падения самолета могли быть технические неисправности.

9 января сразу несколько ведущих американских изданий и телеканалов (CBS News, Newsweek, CNN) сообщили о том, что Boeing 737-800 «Международных авиалиний Украины» был ошибочно сбит Ираном сразу после взлета из аэропорта Тегерана.

Президент Украины «Владимир Зеленский также не исключает, что украинский «Боинг» в Иране мог быть сбит ракетой.

Глава МИД Украины Вадим Пристайко озвучил подробности последнего сеанса связи пилотов потерпевшего крушение Boeing-737 с сотрудниками Центра управления полетами.

Служба безопасности Украины рассматривала две приоритетные версии причин крушения самолета «Международных авиалиний Украины» в Иране — попадание ракеты и теракт.

В итоге руководство Ирана признало, что украинский самолет МАУ, который 8 января потерпел крушение под Тегераном, был случайно сбит ракетой.

Позже в интернете появилось видео, на котором якобы запечатлен момент поражения украинского Boeing 737-800 компании МАУ иранской ракетой.

Опубликовано в Политика
2020.01.22 16:00

Зеленський, Гончарук і «Слуги народу»: хто і навіщо їде на економічний форум у Давосі

Статьи
Статьи

​Ювілейний з’їзд Всесвітнього економічного форуму починається сьогодні, 21 січня, в швейцарському Давосі. Протягом кількох днів політики, бізнесмени та активісти будуть обговорювати соціальну нерівність і зміни клімату.

З України до швейцарського гірськолижного курорту їдуть президент, прем’єр-міністр, народні депутати, голова Фонду держмайна і співголова «Центру протидії корупції».

«Дивна компанія»: політики, олігархи, антикорупціонери

За даними самого форуму, офіційних учасників від України семеро: шестеро чоловіків і одна жінка. Але, судячи з анонсів, українців і українок у Давосі буде набагато більше.

Офіс президента України вже напередодні події повідомив, що глава держави Володимир Зеленський планує приїхати до Швейцарії 22 січня. На цей же день запланований його виступ.

«Крім того, заплановано низку зустрічей з лідерами іноземних держав, представниками бізнесу та міжнародних фінансових організацій», – додають в ОП.

До Давосу збирається також і прем’єр-міністр України Олексій Гончарук – в уряді повідомили, що він буде в Давосі із Зеленським 22 і 23 січня і теж планує зустрічатися з іноземними політиками і представниками міжнародних організацій та бізнесу.

За майже два тижні до початку з’їзду свою участь анонсувала співголова «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк. Вона також оприлюднила перелік інших учасників з України: окрім неї, до нього увійшли президент Зеленський, міністр закордонних справ Вадим Пристайко, голова правління компанії «ДТЕК» Максим Тимченко, позафракційний народний депутат і член партії «Опозиційний блок» Вадим Новинський та олігарх і організатор вже традиційного для Давосу Українського сніданку Віктор Пінчук.

«І що я робитиму в цій дивній компанії? Шукатиму інноваторів, лідерів відповідального бізнесу та лідерів держав, котрим небайдужа місія zero corruption («нульової корупції» – ред.)», – розповіла Каленюк.

Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба участі у з’їзді не братиме – про це Радіо Свобода повідомив його речник.

Натомість участь свого очільника анонсує також Фонд державного майна. За повідомленням цього органу, у Дмитра Сенниченка планується виступ на тему «Україна – місце сили Європи» і зустрічі з міжнародними інвесторами, «які висловили зацікавленість Україною».

Мета: захист довкілля та інвестиції

Народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин підтвердив інформацію «Інтерфаксу», що він і кілька його колег (Кіра Рудик, Юлія Клименко, Леся Василенко, Ярослав Железняк) по фракції планують бути присутніми на з’їзді. Він зазначив, що ключове питання форуму – проблеми захисту довкілля, і для України воно актуальне.

Ярослав Юрчишин їде до Давосу за досвідом у питаннях екології та економіки

«Це вже навіть не питання про Чорнобильську катастрофу, з якою Україна асоціюється в світі, але більше про, я б так сказав, наслідки споживацького сприйняття життя, це хаотичні звалища, ставлення до тварин, фактично перспектива насування екологічної катастрофи, коли людство саме себе виживе з планети. Тому в даному випадку що було б цікаво – це дослідження і спілкування, особливо з тими країнами, які максимально ефективно намагаються вирішувати екологічні проблеми. Це й про скандинавські країни, про Канаду, про інші країни», – каже депутат.

Він додав, що планує отримати більше знань про досвід інших держав, які досягли поступу в сферах екології, економіки, залучення інвестицій і правосуддя.

«Так, Україна зараз максимально потребує інвестицій, але ми прекрасно розуміємо, що поки не забезпечимо гарантії приватної власності, поки не забезпечимо якісний доступ до правосуддя, про системні інвестиції в країну говорити важко», – міркує Юрчишин.

Саме на інвестиціях планують зосередитися під час з’їзду депутати від «Слуги народу», каже заступниця голови фракції Євгенія Кравчук. За її словами, організатори пов’язаних із Україною заходів самі контактували з представниками фракції.

Парламентарка повідомила Радіо Свобода, що до Давосу летять 19 представників фракції президентської партії (раніше в ЗМІ з’явилася інформація про 17 депутатів від монобільшості). Вона припускає, що всього на з’їзді форуму будуть присутні близько 30 членів українського парламенту.

При цьому Кравчук підкреслює, що вона та її колеги написали заяви про відрядження, але їхня поїздка до Давосу не оплачувалася з державного бюджету.

Вона вважає, що для України участь в цьогорічному з’їзді особливо важлива, тому що закордонні партнери не знайомі з новими членами уряду та парламенту.

Євгенія Кравчук вважає, що народні депутати можуть допомогти донести до іноземних партнерів зміни, запроваджені новим парламентом і урядом

«Для багатьох і політиків, і інвесторів, економістів це певні незнайомі люди, вони всі молоді, без довготривалого політичного досвіду. Тому треба це вікно можливостей, уваги до України використати максимально. Я знаю, що дуже насичена програма запланована у президента та прем’єр-міністра, багато зустрічей із представниками МВФ, ЄБРР, представниками різних компаній, великих інвесторів. Поки не можу називати імена, вже коли будуть відбуватися ці зустрічі, буде інформація. Планується навіть певні меморандуми, контракти підписувати», – розповідає Кравчук.

На думку заступниці голови фракції, депутатам за таких обставин відводиться роль комунікаторів, які можуть розповісти про зміни для інвесторів в Україні.

«Ми прийняли досить багато законів, які відкривають можливість концесії, в нас запланована досить велика приватизація державних підприємств на 2020 рік. Заплановані інші економічні реформи, ми змінили законодавство, нещодавно прийняли те, що стосується міжнародних коштів і чистоти цих коштів. Ми працюємо над судовою системою, правоохоронною, щоб інвестори були впевнені, що в них буде захист в українських судах. Власне, депутати мають допомогти уряду це комунікувати і доносити», – пояснює вона.

Фракції «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – за життя» не анонсували публічно участь своїх депутатів у з’їзді.

Радіо Свобода звернулося до Апарату Верховної Ради із запитом щодо того, скільки всього депутатів поїхали у відрядження на з’їзд ВЕФ, та наразі не отримало відповіді. Згідно з графіком, у депутатів зараз – тиждень роботи з виборцями, сесія завершується лише 24 січня.

Ювілейний з’їзд: цифри і факти

«Український дім» почав роботу увечері 20 січня. В його програмі – понад 20 заходів. Окрім народних депутатів і представників бізнесу, заявлені виступи режисера і колишнього політв’язня Олега Сенцова, диригентки Оксани Линів та засновниці проєкту «Освіторія» Зої Литвин.

Український сніданок запланований на 23 січня.

З’їзд у Давосі – найбільш відомий захід, який організовує Всесвітній економічний форум. 50-й за рахунком захід присвятили темі «Зацікавлені у побудові цілісного та стабільного світу». Офіційні його дати – з 21 до 24 січня, хоча заходи в рамках з’їзду відбувалися ще 20-го.

«Метою нашої 50-ї щорічної зустрічі є заснувати «капіталізм участі» як найкращу модель для забезпечення сталого інклюзивного розвитку, який може усунути нерівність та роз’єднаність, що пошрамували наше суспільство», – йдеться в заяві форуму.

Як повідомляють організатори, участь у заході візьмуть 3 тисячі людей зі 117 країн. При цьому 76% учасників – чоловіки, 24% – жінки. Серед них – 53 лідери країн, в тому числі на заходах очікують канцлерку Німеччини Анґелу Меркель та президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, який не з’явився на з’їзді торік.

Анґела Меркель, на відміну від колег зі США та Франції, з’їзд ВЕФ 2019 року не пропустила

Також виступити на заході планують 15 очільників міжнародних організацій. Наприклад, генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш, директор Міжнародного валютного фонду Крісталіна Ґеорґієва, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ, президентка Європейського центрального банку Крістін Лагард.

Серед учасників з’їзду форуму – 10 людей, молодших за 20 років, в тому числі відома шведська кліматична активістка Ґрета Тунберг. Наймолодша з учасників-підлітків – 13-річна Наомі Водлер, учасниця руху проти збройного насильства у США.

Минулорічний з’їзд форуму в Давосі привернув увагу, зокрема, помітною відсутністю низки світових лідерів: окрім Дональда Трампа, його проігнорували тодішня прем’єр-міністерка Великої Британії Тереза Мей та президент Франції Емманюель Макрон.

Опубликовано в Политика
2020.01.21 13:21
Страница 1 из 72