Про що мовчить Микола Семена: два роки заборон для журналіста

Два роки тому в окупованому Росією українському Криму засудили журналіста, автора проєкту Радіо Свобода «Крим.Реалії» Миколу Семену. Через публічне невизнання ним російської анексії Криму йому призначили покарання у вигляді трьох років умовного позбавлення волі із забороною публічної діяльності на 2,5 роки. Після цього він фактично став вигнанцем на рідній землі, покинути яку не може до закінчення терміну «покарання».

Микола Семена – один із найвідоміших в Криму журналістів. У професії він понад 50 років. Заслужений журналіст України, член Українського ПЕН-центру, автор двох книг, тисяч публікацій і фотографій. Він – свідок багатьох подій на півострові, починаючи з радянських часів і до сьогодні.

Російська влада розпочала переслідувати його в 2016 році, коли в кримському управлінні ФСБ порушили проти нього кримінальну справу за статтею 280.1 Кримінального кодексу Росії («публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії») через публікацію в «Крим.Реалії» про громадянську блокаду півострова. Ця «сепаратистська» стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п’яти років.

У вересні 2017 року підконтрольний Росії кримський суд призначив Миколі Семені три роки ув’язнення умовно з випробувальним терміном і забороною займатися публічною діяльністю на той самий термін. Потім в апеляційній інстанції вирок вдалося пом’якшити – термін заборони публічної діяльності скоротили до 2,5 років.

За порушення заборони Миколі Семені загрожує реальне тюремне ув’язнення. Миколі Семені заборонено публікуватися в ЗМІ і писати свої думки в соцмережах, змінювати місце проживання і виїжджати з Криму. Він зобов’язаний двічі на місяць «відмічатися» в кримінальній інспекції в Сімферополі, звітувати там про виконання всіх заборон і проходити «виховні бесіди» від російських правоохоронців.

Термін заборони публічної діяльності для Миколи Семени закінчиться на початку наступного року. Але у зв’язку з пильною увагою до нього з боку російських спецслужб працювати в Криму і вільно висловлюватися про процеси, які там відбуваються, журналіст більше не зможе.

«Після закінчення терміну заборони публічної діяльності Микола Семена щонайменше зможе писати в Facebook. Коли журналісту винесли вирок, ми намагалися дізнатися у суду, чи можна йому писати в соціальних мережах. Суд відмовився це роз’яснити. Тому моєю рекомендацією і позицією самого Миколи було те, щоб нічого ніде не писати, не публікуватися і не давати інтерв’ю. З моменту закінчення заборони на публічну діяльність він, звичайно, зможе все це відновити. Але з урахуванням його становища і ситуації в Криму він, я думаю, буде змушений займатися самоцензурою», –коментує адвокат журналіста Олександр Попков.

Як розповідають рідні Миколи Семени, два роки відбування «покарання» він присвятив читанню власної бібліотеки, яку збирав десятки років. Перечитує твори німецького філософа Артура Шопенгауера, мислителя епохи Відродження Нікколо Макіавеллі, австрійського психолога Зигмунда Фрейда, українського класика Тараса Шевченка, українського історика і політика Михайла Грушевського, кримськотатарських авторів. Особливу увагу журналіст приділяє антиутопії про Радянський Союз Володимира Войновича та інших авторів.

Після того, як журналісту заборонили публікуватися, він переключився на своє давнє хобі – фотографію. Його нерідко можна побачити в центрі Сімферополя, де він фотографує пейзажі.

За останні роки у 69-річного журналіста почалися проблеми зі здоров’ям. Ще на етапі судових розглядів з’ясувалося, що у нього серйозні проблеми із серцем і хребтом. Отримати належне лікування в Криму він не може, оскільки там немає профільних кваліфікованих фахівців. Лікувати його погодилися фахівці Київського інституту нейрохірургії, але слідчі відмовили Миколі Семені в можливості лікування там. Від запропонованої йому альтернативи в московських клініках він відмовився.

Не змогли поки вплинути на рішення російських правоохоронців щодо можливості лікування Миколи Семени за межами Криму українська та європейська влади.

В кінці минулого року журналіст несподівано відчув різкі болі в животі. Його госпіталізували в лікарню Сімферополя, де він переніс операцію з видалення жовчного міхура і каменів з жовчовивідних шляхів.

Підконтрольні кримській «владі» журналісти в місцевих телеефірах засуджують його за проукраїнську позицію, називають «зрадником батьківщини» та «іноземним шпигуном». У такій атмосфері підтримати його публічно ризикнули не всі колеги, які живуть на півострові.

А ось за межами Криму на переслідування журналіста відреагували багато авторитетних медіаорганізацій і правозахисники України, Європейська і Міжнародна федерації журналістів.

У минулому році Миколи Семену нагородили орденом «За мужність» імені Андрія Сахарова – для «публіцистів, які стоять на стороні правди». Колеги-журналісти представляють його фотороботи на виставках, його книгу «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму (2014-2016 роки)» поширюють на материковій частині України і за її межами.

У жовтні 2017 року Європарламент ухвалив резолюцію, в якій зажадав звільнити засуджених кримськими судами заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, а також Миколу Семену. Незабаром Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров були передані владі Туреччини, а потім відправлені до Києва. Про звільнення Миколи Семени тоді не згадувалося.

У червні минулого року стало відомо, що українська влада включила журналіста в список на обмін політв’язнями між Україною і Росією, який тоді застопорився на рік.

Після зміни влади в Україні прізвище Миколи Семени в обмінних списках не опинилося. У підсумку у вересні цього року до Києва повернулися деякі з політв’язнів, в тому числі фігуранти справи «кримських терористів» Олег Сенцов і Олександр Кольченко. Микола Семена, як і раніше, відбуває «покарання» в Криму.